Владимир Владко - Сивий Капiтан (на украинском языке)

• Название: Сивий Капiтан (на украинском языке)
• Автор: Владимир Владко
• Жанр: Научная Фантастика

---

Спростовувати незлiченнi чутки, якi ходили по столицi, що нiбито "Люцифер", всупереч попереднiм повiдомленням, не знищено, генерал да Хуранiто вважав не лише зайвим, а й шкiдливим. Проте ще шкiдливiшою була б поява Сивого Капiтана в столицi, бо слiд було чекати, що вiн обов'язково вчинить якусь акцiю, небезпечну для уряду. А це дасть вкрай небажаний розголос i за межами країни, бо генераловi Альдумеро да Хуранiто було добре вiдомо, як чекають на новини ласi до сенсацiй закордоннi кореспонденти газет i телеграфних агентств.

Отож виїзний штаб жандармерiї мав своїм завданням керувати дiями вiйськових i полiцейських частин, розмiщених навколо столицi, щоб за всяку цiну затримати "Люцифер", якщо вiн з'явиться в цьому районi. А тих озброєних частин набралося тут чимало! I всi вони були зв'язанi з штабом i телефоном, i телеграфом, i радiо, а отже, мали можливiсть негайно повiдомити керiвникiв штабу в разi появи "Люцифера" в першому-лiпшому пунктi цього району.

Все було налагоджено якнайкраще. Штаб мав точнi вiдомостi про стан речей в усiх напрямах на вiдстанi чи не стокiлометрового радiуса вiд столицi. Цiлком зрозумiло, що в самому штабi не доводилося турбуватись про власну небезпеку: надто вже мiцне кiльце озброєних застав було розташовано навколо нього.

Тим несподiванiшим i жахливiшим виявилося те, що сталося цього вечора.

Штаб жандармерiї розмiстився в бараках вiйськового мiстечка, оточеного загорожами з колючого дроту. I в звичайний час, коли тут розташовувалася вiйськова частина, входити до мiстечка було заборонено. А тепер по всiх проїздах вартували ще й численнi патрулi.

Як мiг "Люцифер" раптом опинитися бiля самого штабу, не помiчений нiким з тих жандармiв? Це лишалося нез'ясовним.

Факт лишався фактом: "Люцифер" з'явився перед бараками штабу жандармерiї, наче з неба впав, наче Сивий Капiтан з цiлковитою певнiстю знав, що саме тут, у цих непоказних дерев'яних бараках, перебувають тi, хто керує безпосереднiми операцiями проти нього.

Нiхто по сутi не встиг нiчого зрозумiти, як "Люцифер" уже пiдiйшов майже впритул до баракiв, до штабу жандармерiї, звiдки нiхто не встиг навiть вийти, i без попередження чи будь-яких розмов викинув одне за одним два смертоносних чорних кiльця. Одне, крутячись у повiтрi, впало на бараки штабу, друге перелетiло через них i потрапило в юрбу переляканих жандармiв i полiцаїв, що тiкали свiт за очi, побачивши страшний автомобiль Сивого Капiтана. Вони вже чули про те, як "Люцифер" напередоднi знищив одну за одною кiлька артилерiйських батарей разом з усiєю їхньою обслугою. Спроба втечi не врятувала нiкого й тут, бiля штабу.

З шаленим гуркотом перше чорне кiльце розiрвалося в бараках, якi одразу спалахнули жарким полум'ям, створивши вогняну пастку для всiх тих, хто був всерединi. Друге кiльце, з якого також вихопилася сяюча куляста блискавка, що вiдразу ж вибухнула, убила на мiсцi i рознесла на шматки бiльшiсть з юрби жандармiв i полiцаїв. Врятуватися пощастило лише декому з них, та й то вони дiстали тяжкi опiки.

I вже зовсiм незрозумiлим здавалося те, що пiсля цiєї страшної подiї "Люцифер" зник так само раптово i безслiдно, як i з'явився. Нiхто не помiтив нi напряму, в якому вiн пiшов, нi якихось його слiдiв. Жахливий автомобiль наче просто розтанув у повiтрi, мiж загравою палаючих баракiв штабу i чорними вечiрнiми тiнями, що швидко насувалися з заходу...

- Прокляття! - вилаявся начальник полiцiї Карло Кабанерос, пiднявши голову вiд рапорту про подiї того вечора i втупившись червоними вiд безсонної ночi очима в розгублене обличчя свого особливо уповноваженого, що сидiв навпроти нього. Але Мiгель Хуанес тiльки безпорадно розводив руками: вiн уже втратив здатнiсть дивуватися будь-чому, пов'язаному з Сивим Капiтаном та його "Люцифером".

- Божевiлля! Справжнє божевiлля! - люто стукнув сухим кулаком по полiрованiй поверхнi великого письмового столу генерал Альдумеро да Хуранiто. - Що ж я доповiм каудiльйо? Адже цього вже нiяк не приховаєш вiд iноземних газет...

I справдi, становище ставало загрозливим навiть для всесильного мiнiстра внутрiшнiх справ. Приховати таку подiю вiд кореспондентiв неможливо. Спроби спростувати їх сенсацiйнi повiдомлення були б дурницею. Коли ж цi повiдомлення з'являться на сторiнках iноземних газет, коли їх передаватиме закордонне радiо - а в усьому цьому не могло бути нiякого сумнiву, - то не можна ж примусити мовчати iберiйськi газети. Все одно населення слухатиме закордоннi радiостанцiї, читатиме iноземнi газети, одне слово, знатиме про все це. Хiба ж можна за таких умов замовчувати подiї, наказати iберiйським газетам нiчого не друкувати про них, а iберiйському радiо не згадувати про тi подiї в своїх передачах?.. Та це ж було б приводом для нових i нових сенсацiйних кореспонденцiй за кордон! Нi, не годиться. Тодi, виходить, нiчого не лишається, крiм...

Генерал Альдумеро да Хуранiто натиснув кнопку дзвiнка.

- Повiдомте департамент преси, що я дозволяю газетам i радiо iнформувати населення про новi жахливi дiї державного злочинця Ернана Рамiро, вiдомого пiд назвиськом Сивого Капiтана, - мовив вiн сухо i спокiйно ад'ютантовi. - Напрямок i характер повiдомлень має безпосередньо витiкати з тiєї квалiфiкацiї, яку я щойно дав. Треба ще пiдкреслити що уряд вживає усiх заходiв для того, щоб знешкодити цього злочинця i захистити населення, яке, безумовно, страждає вiд його дiй. Все. Можете йти.

Мiнiстр внутрiшнiх справ обрав свою лiнiю поведiнки...

Наступного ранку всi столичнi газети вийшли з сенсацiйними новинами.

I так само, як усього тиждень тому газети, захлинаючись повiдомляли про загибель Сивого Капiтана i перемогу полiцiї так i тепер вони захлиналися, описуючи в усiх деталях свавiльнi й кривавi дiї цього державного злочинця, який намагається пошкодити i урядовi, i цiлому iберiйському народовi.

Столиця вирувала вiд збудження. Люди розхоплювали газети, шукали в кожнiй з них якихось новин. На перехрестях у садах i скверах, у кафе i ресторанах, в аристократичних кварталах i робiтничих передмiстях - всюди не вщухали розмови про одне й те ж саме. I ранiше про Сивого Капiтан говорили чимало, ще вiдтодi, як вiн iз своїм "Люцифером" уперше з'явився пiд час вiйськового параду на Авеню-дель Прадо. Проте навiть неупереджений i не дуже уважний слухач одразу помiтив би рiзницю в тих розмовах. Тепер характер i настрiй розмов змiнився, змiнився докорiнно.

Якщо ранiше, до подiй останнiх днiв, переважна бiльшiсть людей так чи iнакше виявляла певнi симпатiї до таємничого Сивого Капiтана, то тепер це дивне iм'я здебiльшого викликало страх i побоювання. Жандармiв i полiцаїв, що їх знищив "Люцифер", не шкодував нiхто. О, тут серед iберiйцiв iснувала чи не одностайна єднiсть! "Собацi - собача й смерть!" - було загальною думкою.

Але, крiм жандармiв i полiцаїв, крiм мерзенних фалангiстiв, пiд час нападiв "Люцифера" загинуло чимало i мирних людей, молодих iберiйцiв, яких фалангiстський уряд змусив зодягти вiйськову форму. За що загинули вони? Хiба виннi були вони в тому, що їх примушували полювати на "Люцифер"? А втiм, Сивий Капiтан, очевидно, не робив нiякої рiзницi мiж жандармами i полiцаями, з одного боку, i нi в чому не винною молоддю в вiйськовiй формi, яка тiльки змушена була виконувати накази командирiв, можливо, i внутрiшньо протестуючи при цьому.

Люди мiркували так: фалангiстський уряд генерала Фернандеса принiс їм злиднi й жорстокiсть. Але що кращого можуть дати жорстокi вчинки цього самого Сивого Капiтана? Вiн вийшов на боротьбу з урядом Фернандеса? Добре. Але, якщо вiн i переможе, що принесе вiн народовi, коли вже й зараз його дiї залишають кривавi слiди?..

...В невеличкiй кiмнатi одного з сiрих i непоказних будинкiв на робiтничiй околицi столицi було тiсно й накурено. Фредо Вiкторе обвiв уважним поглядом присутнiх. Обличчя його було похмуре i втомлене. Кiлька годин обговорення далися йому взнаки, тим бiльше, що питання було надто важливе i викликало чимало суперечок. Тепер стало ясно, що втомився не тiльки вiн один. Суперечки потроху вщухали, основнi лiнiї думок намiтилися.

Фредо Вiкторе пiдвiвся i постукав олiвцем по столу, закликаючи до уваги. Та коли б вiн i не зробив цього, все одно присутнi одразу б замовкли, чекаючи, що нарештi скаже голова пiдпiльного комiтету патрiотiв, який досi здебiльшого слухав присутнiх, лише зрiдка вставляючи те чи iнше зауваження, наче невтомно вбирав, у себе думки i настрої членiв комiтету.

- Що ж, товаришi, будемо вирiшувати справу, - мовив Фредо, не пiдвищуючи голосу, як завжди, спокiйно i рiвно. - Ми подiлилися думками, висловилися. Здається, можна пiдвести пiдсумки обговорення i прийти до спiльних висновкiв. Так?

- Так, - пролунали вигуки.

- Частина товаришiв спочатку зайняла непримиренну позицiю. Мовляв, у нас немає нiчого спiльного з Сивим Капiтаном, самолюбивим i властолюбним iндивiдуалiстом, який став на шлях терору i тим самим перестав чимсь вiдрiзнятися вiд першого-лiпшого претендента на диктаторство. На думку тих товаришiв, треба забути про можливу користь, яку мiг би принести нашому руховi Сивий Капiтан з його "Люцифером", бо з ним, мовляв, нема про що говорити, вiн - чужа i зовсiм стороння нам людина. Це - один з крайнiх поглядiв декого з членiв комiтету. Але не бiльшостi. Скорiше, меншостi, як я помiтив. Бiльшiсть, на мiй погляд, дотримується iншої думки...