Владимир Владко - Сивий Капiтан (на украинском языке)

• Название: Сивий Капiтан (на украинском языке)
• Автор: Владимир Владко
• Жанр: Научная Фантастика

---

На батареї все завмерло. I офiцер, i кожен з солдатiв, що невiдривно дивилися в бiк "Люцифера", бачили, як iз загадкової труби вилетiло невелике дивне кiльце. Воно крутилося в повiтрi, наче кинуте в напрямi батареї. Воно чимось нагадувало невеличку надуту камеру автомобiльного колеса i здавалося цiлком мирною рiччю, такою неприродною в цих загрозливих обставинах. Наче хтось, бавлячись, жбурнув сюди цю камеру.

За мить чорне кiльце впало на найближчий стiг сiна i враз розсипалося на дрiбнесенькi частинки, на майже невидимий порох. Замiсть нього у вечiрньому небi спалахнула сяюча голуба куля, немов зiткана з iскристого полум'я. I довгi слiпучi iскри летiли вiд неї в усi боки.

Все, до чого доторкувалася сяюча куля, загорялося жарким полум'ям. Але й це тривало лише кiлька секунд, бо куля розiрвалася, вибухнула, заливаючи все навколо неймовiрно жарким свiтлом, що проникало крiзь очi аж до самого мозку.

Це було останнє, що встигли побачити в своєму життi солдати i черговий офiцер замаскованої артилерiйської застави № 314.

За кiлька хвилин "Люцифер" уже зник, залишивши за собою тiльки палаючi стоги сiна.

2. РОЗПОВIДЬ САПЕРА

Такою була перша поява "Люцифера" в зонi артилерiйських батарей, розставлених на пiдступах до лiсу Фонтiверос i по iнших шляхах цього великого району, де, на думку фалангiстського командування, можна було найскорiше чекати Сивого Капiтана. I поява ця була тiльки початком тих страшних подiй, якими Ернан Рамiро вiдповiв на оголошену йому вiйну.

Виринувши того дня близько вiд морського берега, "Люцифер" протягом вечора промчав понад триста кiлометрiв на пiвнiч. На його шляху виявилося шiсть замаскованих батарей. I жодна з тих батарей не встигла зробити по ньому й пострiлу, хоча кожна з них тримала гармати заздалегiдь наведеними в обидва напрями шосе. Кожну з батарей чекала доля застави № 314.

Незважаючи на встановлений мiж заставами телефонний зв'язок, жодна з них не попередила дальшу про раптову появу "Люцифера", а тим бiльше про те, що трапилося з нею самою. Всюди з невiдомої причини в найкритичнiшу мить псувалися телефони, а гармати вiдмовлялися стрiляти, хоча ще за кiлька хвилин до того все було в повному порядку.

Так тривало до пiзньої ночi. А ранком "Люцифер" з'явився знову.

Мов не знаючи про небезпеку, Сивий Капiтан наче навмисне обрав цього разу шлях, де були розставленi електричнi мiни, розташованi пiд проїжджою частиною шосе. Цi мiни були з'єднанi дротами з добре замаскованими спостережними постами. Досвiдченi сапери сидiли на тих постах за кiлометр вiд шосе. Виконуючи суворий наказ командування, вони не зводили очей з бiлої стрiчки великого шосе. Населенню було заборонено навiть пiдходити до того шосе, яке з'єднувало лiс Фонтiверос з районом столицi. Командування оголосило, що на всiй цiй вiдстанi провадитимуться великi вiйськовi маневри. I цього було, звичайно, досить, щоб нiхто не насмiлювався наближатися до заборонених дiлянок: iберiйцi добре знали, чим загрожує кожному порушення розпоряджень фалангiстської влади.

Сапери, заохоченi обiцянками щедрої нагороди тому, на долю кого впаде знищити "Люцифер", невсипно стежили за шляхом. Досить було в разi появи розшукуваного автомобiля натиснути на кнопку контактiв, як враз вибухне мiна, з'єднана з саперним постом дротами. Слiд було тiльки вибрати слушний момент, коли "Люцифер" опиниться саме над закладеною мiною, мiсце якої кожен з саперiв добре знав за непомiтними для стороннього ока прикметами. Крiм того, помiж електричними були розставленi й звичайнi фугаснi мiни, якi автоматично дiяли вiд найменшого натиску на поверхню шосе. Полiцiя i жандармерiя, посиленi вiйськовими частинами, вжили всiх заходiв, щоб знищити зрештою "Люцифер". Вони нiби передбачили все.

Але насправдi дiло обернулося iнакше.

Ось що розповiдав потiм, пiд час допиту, чинам вищого командування один з чергових саперiв, якому довелося того дня на власнi очi побачити таємничий "Люцифер".

- Мiй спостережний пост мiстився в маленькому гайку метрiв за шiстсот вiд шляху, що оперiзує гайок, а потiм знов вiддаляється вiд нього. Отож я бачив дуже далеко, кiлометрiв на чотири-п'ять в обидва боки.

Змiнивши свого попередника, я в польовий бiнокль оглянув усе навколо. Нiчого пiдозрiлого не помiтивши, я поклав бiнокль, перевiрив акумулятори i контакти. Все було в порядку.

Пiсля цього я знов оглянув свою дiлянку. Менi було вiдомо, що, крiм моєї електричної мiни, на цiй дiлянцi встановлено ще кiлька фугасних мiн. Оскiльки вони дiяли автоматично, я не стежив за ними та й не знав точно мiсця, де вони розташованi.

Потiм я зв'язався з сусiднiми постами, як i було передбачено iнструкцiєю, за якою я мусив час вiд часу повiдомляти сусiднi пости про обстановку на моїй дiлянцi, а також дiзнавався вiд них, чи не виникає небезпеки в тому чи iншому напрямi. Телефон працював справно, на сусiднiх постах було все гаразд.

Все виглядало спокiйно.

Але раптом я помiтив у бiнокль вдалинi, з правого боку шосе, там, де шлях повертав до мого гайка, якусь темну плямку. Вона рухалася вздовж шосе i наближалася до мене. Спочатку я здивувався, бо знав, що в тому напрямi мiститься сусiднiй пост, з якого мене, за iнструкцiєю, негайно мусили повiдомити телефоном про з'явлення будь-якого транспорту, та ще й такого, який рухається в мiй бiк. Але все вiдбувалося надто швидко, i я не мав часу на мiркування.

Пляма хутко зростала, i через кiлька секунд я вже розглядiв, що то "Люцифер", загальний вигляд якого був менi добре вiдомий з фотографiй. Так, то був вiн! Я не мiг помилитися, бо впiзнав його довгастий сiро-зелений корпус! Автомобiль швидко мчав по шосе, наближаючись до того мiсця, де була закладена моя електрична мiна.

Тримаючи руку на контактнiй кнопцi, я вже без бiнокля стежив за рухом машини, щоб не прогаяти потрiбної митi. Автомобiль рухався зовсiм безшумно. Я добре пам'ятаю, як подумав про це, бо близько вiд мене цвiрiнькали якiсь пташки, i нiщо не заглушало того цвiрiнькання, так було тихо.

До моєї мiни автомобiлю лишилося не бiльше як з пiвкiлометра, як раптом я побачив перед "Люцифером", так метрiв за сто перед ним, чорний стовп диму, який виринув з-пiд землi, грибом розкинувся в повiтрi i повiльно почав осiдати вниз. Тодi до мене долинув i звук вибуху. Я зрозумiв, що то вибухнула фугасна мiна. I це дуже здивувало мене, бо та мiна вибухнула ще перед тим, як автомобiль опинився над нею. Значить, вiн не встиг натиснути на грунт, чого ж тодi вона вибухнула?..

Знов-таки думати менi було нiколи. Я побачив, як "Люцифер", не зменшуючи швидкостi, пролетiв, мабуть, по iнерцiї, над великою воронкою, що утворилася в землi вiд вибуху фугасної бомби. Менi здалося, що "Люцифер" пролетiв над тiєю воронкою, наче на крилах, зовсiм не спираючись на грунт колесами, бо вiн навiть не гойднувся при цьому.

Так чи iнакше був уже час дiяти, бо до моєї електричної мiни "Люциферовi" лишалося не бiльше трьохсот метрiв. Я приготувався натиснути кнопку, щойно автомобiль наблизиться до мiни на п'ятдесят метрiв, зважаючи на його швидкiсть. Але я не встиг нiчого зробити!

Моя мiна вибухнула сама, без мого втручання, ранiше, нiж я встиг натиснути на контактну кнопку! Вибухнула тодi, коли мiж нею i "Люцифером" залишалося ще метрiв iз двiстi! То був страшний вибух, менi здалося, що в тому мiсцi розiрвалася не одна, а кiлька мiн. Я нiколи не бачив нiчого схожого на цей вибух. На мить "Люцифер" закрило вiд мене величезною хмарою диму, викинутої землi й уламкiв камiння. А потiм я побачив, як сiро-зелена машина наче вистрибнула з тiєї хмари, хутко повернула i почала вiддалятися вiд мого спостережного поста... мабуть, аж нiяк не пошкоджена.

Я довго дивився вслiд "Люциферу", нiчого не розумiючи, мов очманiлий. Як мiг вiн висаджувати в повiтря секретнi мiни, i фугаснi, i електричнi, навiть не торкаючись їх, не доїжджаючи до них за сотнi метрiв?.. Я не знаю цього. Все те, що я бачив тодi, менi здається якимсь чудом або сном. Але все це було саме так, як я розповiв вам, панове. Я нiчого не додав i нiчого не забув...

3. КОМIТЕТ УХВАЛЮЄ РIШЕННЯ

Певна рiч, цей сапер не розумiв нiчого в тому, що вiдбулося тодi на його очах на шосе, як не розумiли нiчого й iншi сапери, мiни яких "Люцифер" одну за одною висаджував у повiтря того дня. Дивовижний автомобiль, сама назва якого вже ставала символом чогось грiзного i нездоланного, мчав над воронками вiд висаджених мiн, крiзь хмари диму й пороху. Надвечiр його слiд знову загубився, немов вiн розтанув у синьому присмерку, i не можна було зрозумiти, де вiн мiг подiтись. Принаймнi жоден з полiцейських чи вiйськових постiв не надсилав командуванню нiяких повiдомлень.

А тим часом командування нервувало. I воно мало для цього пiдстави.

Адже ще перед тим як зникнути, "Люцифер" несподiвано з'явився, наче вродився серед чистого поля, не помiчений жодним з спостережних постiв, зовсiм близько, всього кiлометрiв за п'ятдесят вiд столицi, бiля виїзного штабу управлiння жандармерiї, який звiдси керував операцiями проти Сивого Капiтана в центральному районi. Створення цього штабу було останнiм заходом мiнiстра внутрiшнiх справ, який зважав на можливiсть того, що Сивий Капiтан з якоїсь причини вирiшить знов з'явитися в столицi. А це було дуже небажано.