Владимир Владко - Сивий Капiтан (на украинском языке)

• Название: Сивий Капiтан (на украинском языке)
• Автор: Владимир Владко
• Жанр: Научная Фантастика

---

Пальцi Мiгеля Хуанеса тремтiли вiд збудження. Нарештi, нарештi! Тепер вiн уже не випустить "Люцифера", будьте певнi! Вiн кинув повiдомлення на стiл, схопив плащ i гукнув Хосе:

- За мною, Френко! До Фонтiвероса!

Вони помчали до аеродрому, де Мiгеля Хуанеса завжди чекав спецiальний лiтак.

2. ВАМ ЛИШАЄТЬСЯ ТIЛЬКИ ЗДАТИСЯ

У Фонтiверосi Хуанес нетерпляче вислухав короткий рапорт уповноваженого № 614, який зводився до того, що "Люцифер" i досi стоїть на центральнiй галявинi бiля озера.

- Рiвень озера саме зараз пiдiймається, - почув мiж iншим Хуанес, але не звернув уваги на цi слова. Потiм особливо уповноважений оглянув фугаснi мiни, якi чомусь не вибухнули, хоч були в цiлковитому порядку. Та мiркувати з приводу того, чому саме вони не вибухнули, зараз не було часу. Треба було дiяти.

- Перекажiть моє розпорядження по заставах i замаскованих батареях, нетерпляче наказав Мiгель Хуанес. - Як тiльки я пiднiму руку, негайно вiдкривати вогонь по "Люциферу". Пiсля того ж сигналу сапери мусять негайно включити електричнi мiни на шляху вiдступу "Люцифера". Я зараз сам їду до центральної галявини...

Раптом Мiгель Хуанес обiрвав мову. Щось таке незрозумiле говорив тодi мiсцевий уповноважений вiдносно озера в лiсi?.. Про рiвень води, який пiднiмається, чи що?

Якась нiсенiтниця...

- Слухайте, що ви там казали про рiвень води в озерi? - спитав вiн.

- Що саме зараз вiн пiдiймається, - вiдповiв уповноважений.

- Як так пiдiймається? Вперше чую про таке.

- Я також був здивований, коли помiтив це явище, - знизав плечима уповноважений. - Вирiшив перевiрити, бо гадав, що то якийсь випадок.

- I що?

- Тричi приходив сюди. I кожного разу рiвень води був рiзний.

- Пiдвищувався? Може, до озера стiкає вода пiсля дощiв?

- У тому-то й рiч, пане особливо уповноважений, що рiвень змiнювався i в той, i в другий бiк. Першого разу вода доходила до стежки, що наближається до озера. Другого разу рiвень знизився майже на пiвтора метра. Я не повiрив своїм очам, вимiряв рiвень i поставив позначку. А на третiй раз рiвень знов пiднявся до стежки. Моя позначка опинилася пiд водою!

- А дощi були тут за цей час?

- Протягом тижня - жодного.

- Може, озеро має якiсь пiдземнi джерела?

- Менi це невiдомо, пане особливо уповноважений. Адже озеро досить велике, хто його знає... якась загадка природи...

"Загадка природи"! Немовби й без того Мiгелевi Хуанесу було мало рiзних загадок, пов'язаних з тим клятим Сивим Капiтаном! Але цього разу таємниче явище стосувалося тiльки самої природи. Отже, не варт про нього думати, хай цим займаються вченi, їм все одно бiльше нема чого робити. А перед Мiгелем Хуанесом стоять значно важливiшi завдання!

- До машини! - розпорядився вiн. - I обережно, нам треба непомiтно наблизитися до "Люцифера"... Що таке, Френко? - спинився Мiгель Хуанес, побачивши, що його помiчник зробив якийсь застережливий знак.

- Вiдносно мiн, пане Хуанес, - мовив той стиха. - Як би не пiдiрватися на них нам самим... Адже тут їх до бiса понатикано!

Мiгель Хуанес запитливо поглянув на мiсцевого уповноваженого: справдi, як би не вийшло такої неприємностi. Але той заспокiйливо зауважив:

- Небезпеки немає, пане особливо уповноважений. Фугаснi мiни закладенi на пiд'їздах до лiсу. А тут є тiльки електричнi, якi вибухають лише тодi, коли їх за наказом включать сапери.

- Будемо сподiватися, що власної iнiцiативи вашi сапери не виявлять, похмуро вiдгукнувся Хуанес. - Що ж, їдьмо!

Вони вирушили. Щойно автомобiль заглибився в лiс, як зникли будь-якi ознаки того, що тут готується пастка для "Люцифера". Нiде не було видно жодної людини, всi застави i секретнi пости були старанно замаскованi. Мiгель Хуанес добре знав, що всi його розпорядження ретельно виконанi. В полiцiї i жандармерiї не заведено наказувати двiчi про одне й те ж саме, особливо пiд час надзвичайних заходiв.

Автомобiль спинився. Хуанес з мовчазним запитанням подивився на шофера: в чому рiч?

- Тут шлях повертає i виходить прямо до озера, - пояснив шофер. - До того мiсця, де стоїть "Люцифер", пане особливо уповноважений. Якщо ми повернемо, то вони нас одразу помiтять. А ви ж наказали, щоб...

- Гаразд, гаразд, розумiю, - спинив його Мiгель Хуанес, який уже ледве володiв собою, так хотiлося йому почати дiяти. - Ми вийдемо тут. Френко, ви зi мною! Ви матимете честь бути присутнiм при моїй останнiй спробi вплинути на цього божевiльного. Ах, як же добре було б захопити його живцем!.. Так, так, я сподiваюсь, що тепер уже нiщо не врятує Сивого Капiтана, ми за цей час багато чого навчилися!.. Вперед!

Ховаючись поза деревами, Мiгель Хуанес у супроводi Хосе Френко наближався до центральної галявини. Праворуч вiд себе вiн помiтив двi замаскованi гармати кинджальної дiї, прихованi за товстими стовбурами. їх стволи були скерованi на галявину. З-за кущiв виглядали не менш ретельно замаскованi солдати. Мiгель Хуанес схвально кивнув головою: все напоготовi, все гаразд!

Хосе Френко обережно торкнувся рукава свого начальника.

- Навколо "Люцифера" люди, пане Хуанес, - прошепотiв вiн збуджено. Наче щось лагодять в машинi... це ж нам на руку!..

Справдi, на фонi великого сiро-зеленого автомобiля легко вирiзнялися кiлька постатей людей у синiх комбiнезонах. Двоє поралися бiля вiдчиненого люка в переднiй частинi машини, третiй стояв на даху автомобiля, говорячи щось першим. Ясно, цi люди навiть не пiдозрюють, що вони в кiльцi мiн i гармат!

Швидким поглядом Мiгель Хуанес оцiнив обстановку. Так, "Люцифер" стояв на самому березi досить великого озера, розташованого в центральнiй частинi лiсу. Дрiбнi хвилi добiгали майже до самих колiс передньої частини автомобiля. Можна було дивуватися, чому Сивий Капiтан спинив машину так близько вiд води, та ще й передом до озера. Але Хуанес, певна рiч, не мав з свого боку нiяких заперечень щодо цього: так ще краще, "Люциферовi" довелося б маневрувати, розвертатися, щоб покинути це незручне мiсце. Отже, час дiяти!

Одним жестом Мiгель Хуанес наказав Хосе Френко залишатися тут, бiля дерев, а сам невимушеною ходою, мов прогулюючись, вийшов на галявину. Нi, нi, вiн не зрадить себе, не видасть нiчим свого хвилювання! Вiн буде спокiйним i владним, як i належить бути незаперечному господаревi становища!

Не встиг особливо уповноважений пройти й кiлькох крокiв, як зрозумiв, що люди в синiх комбiнезонах одразу помiтили його. Вони обернулися до нього, випростались, немов чекаючи чогось. Очевидно, вони були дуже враженi його несподiваною появою.

Якщо визнати щиро, то Мiгель Хуанес i сам милувався собою. Ззаду на нього дивилися полiцейськi й солдати, якi, безумовно, захоплювалися смiливiстю особливо уповноваженого.

Хуанес наближався до загадкового автомобiля. З досадою вiн помiтив, як люди в синiх комбiнезонах зникли в дверях "Люцифера", що враз зачинилися за ними. Проте один чоловiк залишався на даху. Вiн приглядався до постатi Хуанеса i нiбито не мав намiру покидати дах. Гаразд, Мiгель Хуанес поговорить з ним!

То був високий, оглядний чоловiк, також у синьому комбiнезонi, що, мабуть, правив за форму в Сивого Капiтана. Чисто виголене широке обличчя цього чоловiка не виявляло нiяких ознак здивування чи занепокоєння. Це трохи не подобалося Хуанесу, тут було щось незрозумiле... а втiм, очевидно, цей чоловiк просто звик добре тримати себе в руках, не показувати своїх почуттiв. Так, зараз Мiгель Хуанес звернеться до нього.

Але не встиг вiн зробити ще й кроку далi, як почув голос чоловiка з "Люцифера":

- Чи не досить, пане Хуанес?

Як? Вони знають його iм'я? Знають i в обличчя? А чоловiк у синьому комбiнезонi спокiйно вiв далi - i Мiгелевi Хуанесу здалося, що в його голосi досить виразно звучать насмiшкуватi нотки.

- Ми дозволили вам, пане Хуанес, пiдiйти до "Люцифера" вже досить близько. Час спинитися, щоб не трапилося якихось неприємних для вас несподiванок. А чому ви залишили вашого колегу там, за деревами? Проте це ваша особиста справа. Отже, що вам потрiбно?

Мiгель Хуанес остовпiв. Виходить, що вони давно вже бачили його i Хосе Френко? Його поява не була несподiваною для них? Вони бачать Хосе Френко там, за стовбурами дерев? Знов безглузда фантастика? Е нi, тепер нiчого не вийде! Знов-таки, це вам не минулий раз!

За мить Мiгель Хуанес опанував себе. Що ж, ця людина нiби сама викликає його на переговори. Тим краще! Хай живе чемнiсть!

Привiтно знявши капелюха, Мiгель Хуанес гречно вклонився i голосно мовив, змусивши себе навiть посмiхнутися:

- Бачу, що менi немає потреби називати себе. Я дуже радий. Дозвольте поцiкавитися, з ким маю честь?..

- Киньте гру в пiжмурки, пане Хуанес, - перебив його чоловiк у синьому комбiнезонi. - Ви прийшли сюди щось сказати нам? То й кажiть. Що вам потрiбно?

Мiгель Хуанес майже розсердився: яка неввiчливiсть! Проте - чого ж можна чекати вiд якогось механiка чи технiка? I вiн холодно зауважив:

- Я волiв би говорити з так званим Сивим Капiтаном.

- Капiтан зайнятий i доручив менi вислухати вас, - не менш холодно вiдповiв чоловiк з даху.

Он як! Ну, побачимо, що ви зараз заспiваєте!