Алексей Котигорошко - Украинский национализм: только для людей

• Название: Украинский национализм: только для людей
• Автор: Алексей Котигорошко
• Издательство: Самиздат «Степи Украины»
• Жанр: Публицистика
• Год: 2014

Последнее время идеи украинских националистов становятся все более популярными. Они становятся модными. Мы от этого обстоятельства сперва отмахивались: мало ли какие глупости может привить мода? Но потом заметили, что националистами стали и некоторые из наших знакомых, которых мы знаем как умных и рассудительных людей, не склонных поддаваться массовым психозам. Тогда мы задумались. Похоже, это нечто более серьезное, чем простая мода. Чем-то же задевает людей украинский национализм?

Короче говоря, у нас возник интерес к сути украинского национализма и мы решили разобраться хотя бы для себя, что же это за зверь такой? Дела мы с ним прежде не имели, работы националистов не читали, и потому вышло так, что мы смотрим на националистические идеи свежим непритупленным взглядом. Читать было интересно. В каждом тексте нам открывалось море нового. То, что самим националистам кажется заезженным и потому не вызывающим внимания, нам буквально резало глаз. В процессе чтения мы, в самом деле, узнали много нового. Мы, наконец, смогли разобраться, какие разновидности украинского национализма существуют — он оказался весьма неоднороден. Мы увидели, какими идеями руководствуются украинские националисты, проследили их исторические корни. Посмотрели, как украинский национализм относится к морали и современным научным теориям, какова его психологическая подоплека, к чему националисты стремятся…

В итоге мы сделали для себя открытие, что национализм — это в самом деле зверь.

---

Идейные истоки украинского социал-национализма честно раскрывает свободовец Андрей Ильенко. Он сообщает, что социал-национализм опирается на традицию украинского интегрального национализма, а тот в свою очередь является частью общеевропейского фашистского движения. В этом движении Ильенко особенно привлекает немецкий национал-социализм, к идейному наследию которого он призывает внимательно относиться:

«...Інтегральний націоналізм зазнав свого розквіту і занепаду в першій половині XX cm… інтегральний націоналізм був представлений в десятках країн, в кожній з яких він мав свої особливості та доволі суттєві відмінності. Без сумніву, італійський фашизм, німецький націонал-соціалізм, хорватський усташизм, автентичний український націоналізм, іспанський фалангізм та інші інтегральні рухи мали одну світоглядну основу. Всі вони були складовою частиною консервативної революції, яка висунула альтернативу ліберально-капіталістичній та більшовицькій системам…

Істеричне заперечення будь-яких асоціацій з інтегрально-націоналістичними рухами, так притаманне багатьом сучасним “націоналістам ”, насправді є не ключем до легітимації націоналізму (а саме так це видається їм), а шляхом до його остаточної деактуаліації та лібералізації. Таким чином українському націоналізму обрубують його ідейне коріння, висмикують його з життєдайного контексту, тільки в рамках якого він може сповна себе проявити.

Намагання штучно представити український націоналізм як замкнене і відрізане від світу явище, яке нібито не мало нічого спільного з іншими подібними рухами в інших країнах — не витримує жодної критики. Без правильного осмислення ідеологічної спадщини 20-30-х рр. XX cm. нам не вдасться створити нову, життєдайну ідею націоналізму. При цьому мова йде не лише про український націоналізм (хоча про нього в першу чергу), а й про всі інтегральні рухи тих часів…

Але Друга хвиля Консервативної революції не відбудеться, якщо не буде знята анафема з першої хвилі Консервативної революції. Доки не відбудеться кардинальна переоцінка ролі інтегрально-націоналістичних режимів в першій половині XX століття, дотиуся права Європа буде відрізана від свого коріння і жеврітиме на манівцях ліберального метанаративу.

Ключовий момент цього процесу — це редемонізація націонал-соціалізму. Цей рух, маючи чимало вад і будучи доволі еклектичним, очевидно є наймаштабнішим з усіх інтегральних рухів часів першої хвилі Консервативної революції і саме тому став найпершим об ’єктом безпрецедентної історичної фальсифікації з-боку переможців у другій світовій війні… Без редемонізації націонал-соціалізму… нема зняття анафеми з Першої хвилі Консервативної революції, а без цього нема Нової Європи і відродження Білоїраси. Тобто нема і Великої України.

…Новий Націоналізм (або, як називаємо його ми — Соціал-Націоналізм) на місце ретроспективності, вторинності, ліберальності, пасивності, ілюзорності та культурництва ставить авторитаризм, великодержавність, Білу расову політику, антиолігархізм, арійський суспільний лад, осягнення сутності національної культури і традицію інтегрального націоналізму».

Эти цитаты взяты из статьи Ильенко «Кінець ретронаціоналізму та перспективи Нового Націоналізму», помещенной в программном сборнике «Український соціальний націоналізм», изданном в 2007 году в Харькове. Пусть читатель простит нас за столь пространное цитирование, но оно того стоит. Социал-националисты обычно не признают публично свое идейное родство с Гитлером, а здесь редкий случай, когда вещи названы своими именами.

Украинские расисты в годы независимости сперва группировались в Социал-националистической партии Украины.

Она возникла в начале 1990-х годов во Львове, но затем в 2004 году провела «ребрендинг» и стала называться ВО «Свобода». Официально «Свобода» дистанцируется от откровенного расизма, но частным порядком ее лидеры провозглашают такие идеи.

Вот что пишет уже известный нам Ильенко:

«Расова політика — полягає в двох аспектах. По-перше, це чітке усвідомлення катастрофічного стану Білої раси, проти якої ведеться планомірна війна на знищення. Оскільки українська нація є органічної її частиною, то доля раси є також і її долею. Годі сподіватися, що в разі, коли вся Європа перетвориться на семіто-негроїдо-монголоїдний субстрат, то наша доля може бути іншою. По-друге, оскількиукраїнська нація є нацією асимілятором, то ми маємо чітко визначати, хто може бути асимільованим, а хто ні. Очевидно, що ми маємо асимільовувати лише представників Білої раси.

Поняття держави і нації мають збігатися. В національному організмі не можуть існувати принципово інородні ділянки. Все, що може бути асимільованим — має бути асимільоване. Все інше має бути відторгнуто від держави-нації. Нація — це гомогенна спільнота, яка базується на біологічній основі — расі, та культурних, мовних, ментальних ознаках, які відрізняють її від інших націй тієї ж раси. Відповідно ні про які „національні меншини” в рамках єдиної нації мова не може йти. Якщо ж це інорасовий елемент, то він просто не може існувати на даному життєвому просторі».

А вот что вещает другой видный член «Свободы» Юрий Михальчишин:

«Сучасна ситуація в світі спричинилась до того, що дегенератами ведеться безупинна боротьба за винищення нормальних людей, яка проходить по лінії розмежування націй, класів і рас. Інакше кажучи, проти українців розв’язано тотальну і перманентну національну, класову ірасову війну на знищення: нас хочуть ліквідувати як кровно-духовну спільноту, як соціальний тип трудівника-воїна та антропологічний вид»[84].

Михальчишин сейчас чего-то стесняется и закрыл на персональном сайте доступ к своим более ранним статьям. Поэтому мы вынуждены ограничиться такой бледной цитатой. Но и из нее видно, что он считает украинцев отдельным «антропологическим видом» и настаивает на общности крови.

Но и за пределами социал-националистического движения звучат расистские идеи. Вот что пишет политический референт «Тризуба» Иван Сута: «Націоналізм має свої незмінні засади:… орієнтація на власні сили свого народу — джерело наснаги: дух нашої давнини, голос крові, внутрішній потенціал, воля та характер нації (голос крові — органічний комплекс расово чистої крові і здорового духу нації, що існує поза нашою волею, але формує їх)…»[85]. Узнаёте знакомые мотивы? «Расово чистая кровь, которая формирует нашу волю…»

Поскольку «Свобода» официально от расизма отсторонилась, в 2005–2010 годах наиболее последовательные социал-националисты стали группироваться вне ее рядов. Сперва они собрались в погромной организации «Патриот Украины», которую возглавил Андрей Белецкий. Ее центр находится в Харькове. Затем вокруг «Патриота Украины» возникла Социал-националистическая ассамблея. Помимо нее расизм в Украине исповедует еще одна погромная организация — «Белый молот».

«Белый молот» теоретических работ пока не составил, а вот у основателей «Патриота Украины» они есть. Судя по статьям, опубликованным в сборнике «Український соціальний націоналізм» за 2007 год, их расовая доктрина выглядит следующим образом. Они трактуют нацию как биологическую общность, для которой культурные и языковые характеристики имеют второстепенное значение. Белецкий пишет: «Весь наш націоналізм ніщо — замок на піску, без опертя на фундамент крові, фундамент Раси. Традиційному (післявоєнному, постоунівському) націоналізму притаманно ставити воза поперед коня — заявляти, що Нація це мовний, культурний або територіально-економічний феномен. Ми, безумовно, не відкидаємо значення духовного та культурно-лінгвістичного чинників, а також територіального патріотизму. Але, на наше глибоке переконання, все це — лише похідні від нашої Раси, нашої Расової природи». И еще добавляет, что его цель — образование из украинцев «Національної надспільноти — єдиного біологічного організму». Как считают наблюдатели, именно это обстоятельство позволило «Патриоту Украины» укорениться в городах Восточной Украины. Поскольку украинский язык и шаровары для них не стоят на первом месте, расизм позволил им вовлекать в свою организацию людей говорящих на русском языке и связанных с городской культурой.

Как и всякие европейские расисты они убеждены в принадлежности своей нации к белой расе, которую считают высшей среди человеческих рас. Процветание нации, по их мнению, зависит от ее расовой чистоты, а упадок связан с утратой чистоты генов. В связи с чем они настаивают на расовых чистках: «Відповідно, лікування нашого Національного організму необхідно починати з Расового очищення ЫацВ. І тоді в здоровому Расовому тілі відродиться здоровий Національний Дух, а з ним культура, мова і все інше. Крім питання чистоти, ми повинні звернути увагу також на питання повноцінності Раси», — утверждает Белецкий.