Владимир Владко - Сивий Капiтан (на украинском языке)

• Название: Сивий Капiтан (на украинском языке)
• Автор: Владимир Владко
• Жанр: Научная Фантастика

---

Так гарячково мiркував Мiгель Хуанес, перебираючи в головi всi можливостi, зважуючи їх, вiдкидаючи одну по однiй, аж поки вичерпав усе.

Зовсiм iнший напрям мали думки в його помiчника Хосе Френко. Нiде правди дiти, спочатку й вiн перелякався не менше, нiж iншi. I нi про якi можливостi вiн не думав, а робив те ж саме, що й усi. Власноручно Хосе Френко намагався будь-що вiдчинити залiзнi дверi головного входу, прикладаючи до цього всю силу своїх довгих мускулястих, хоч зовнi й незграбних рук. Тi намагання, певна рiч, нiчого не дали i не могли дати: на честь Хосе Френко слiд вiднести те, що вiн одним з перших зрозумiв їх безнадiйнiсть i, вилаявшись, вiдступився вiд дверей.

Тут-таки йому майнула думка: а що, коли б пiдiрвати проклятi дверi ручною гранатою? Адже на його поясi й досi висiли аж двi з тих нових пластмасових гранат, призначених для подолання електромагнiтного захисту "Люцифера". Та де там, до дверей не можна було й приступитися, не те щоб пiдiрвати їх. А умовити ошалiле стадо збожеволiлих жандармiв i чиновникiв про таке й думати не доводилося, бо хто ж з них був зараз здатний прислухатися навiть до найпереконливiших слiв?..

Хосе Френко знайшов собi мiсце в кутку двору i звiдти дивився на те, що вiдбувалося. Вiн бачив, як Валенто Клаудо допомагав Педро Дорiльї пiдiйти до дверей "Люцифера", бачив, що носова частина машини висить майже над самим ешафотом. Ешафот... кам'яний ешафот... коли б опинитися з того боку, притиснутися до нього... там було б цiлком безпечно, навiть коли б Сивий Капiтан i вжив свою зброю! I як тiльки нiхто не додумався до того, що там по сутi й є найбезпечнiша схованка для спритної людини? Чи не перебiгти туди, поки нiхто iнший не встиг?..

Хосе Френко змiряв поглядом вiдстань, яка вiддiляла його вiд намiченого мiсця. Озирнувся на сусiдiв... усi погляди були скерованi на "Люцифер"...

Останнiй з команди машини вже зник усерединi. Дверi в величезному сiро-зеленому корпусi мов самi втягнули до себе сходи i зачинилися за ними. Майже зразу посилилося шипiння, що линуло звiдкись з нижньої частини "Люцифера". I звiдти рвонув гарячий подув вiтру, який пружною хвилею прокотився в усi боки, здiймаючи з землi порох i кидаючи його в обличчя й очi людей, що дивилися на "Люцифер".

Сiро-зелена довгаста машина гойднулася i повiльно почала пiдiйматися прямо вгору, як повiтряна куля, яку поступово вiдпускали. Ось просвiт мiж колесами "Люцифера" i грунтом збiльшився до двох метрiв... до двох з половиною...

- Спинiть його! Спинiть! - хрипло гукнув Карло Кабанерос, хапаючи Мiгеля Хуанеса за руку. Голос його увiрвався вiд лякливого збудження. Що таке? Кого спинити? Чи не збожеволiв начальник полiцiї, наказуючи спинити "Люцифер"?..

Нi, не про машину Сивого Капiтана кричав Карло Кабане-рос. Його тремтяча рука вказувала на iнше. Тепер бачив це i Хуанес.

З протилежного кутка двору вибiг Хосе Френко. Вiн прямував до ешафота. В руцi вiн тримав одну з своїх пластмасових гранат i на ходу замахувався нею вгору. Вiн хоче кинути гранату? В "Люцифер"? Незважаючи на загрозливi попередження Сивого Капiтана?..

З усiх бокiв залунали збудженi застережливi вигуки:

- Стiй!

- Спинiть його!

- Вiн погубить нас усiх!

Але Хосе Френко не чув нiчого. Вiн таки вирiшив кинути свою гранату i наближався з нею до "Люцифера", користуючись тим, що зверху, з вiкон машини його вже не можна було побачити.

Що сталося з помiчником Мiгеля Хуанеса? Несподiваний прояв смiливостi й вiдваги? Раптове вирiшення пожертвувати собою для того, щоб вразити, нарештi, "Люцифер"?

Нi те i нi iнше.

Хосе Френко мiркував просто, i на це наштовхнула його попередня думка про безпечне мiсце за ешафотом. Якщо вiн спроможеться жбурнути гранату знизу в носову частину "Люцифера", то вона, напевне, дуже пошкодить машину, можливо, i її керування. А тодi, жбурнувши гранату, вiн впаде за кам'яний ешафот. Хай тодi Сивий Капiтан вживе свою зброю. Йому, Хосе Френко, вона буде не страшна, вiн лежатиме за кам'яною загорожею, наче в надiйнiй тiнi. А що станеться з iншими у дворi, то байдуже. Хай загинуть, чорт їх забирай, усi тi начальники. Вiн, Хосе Френко, залишиться в живих, це напевно. I тодi вже його, а не когось iншого щедро нагородить каудiльйо!

- Стiй!

- Спинися, Френко!

- Стiй!

Пiзно! Широко розмахнувшись, Хосе Френко жбурнув свою пластмасову гранату вгору, прямо пiд переднi колеса "Люцифера", що не встиг ще пiднятися бiльше як на три-три з половиною метри. Поки граната летiла вгору, Хосе Френко стрибнув убiк, шукаючи захисту за ешафотом. I раптом вiн обiмлiв. Помилка, трапилася страшна помилка!

З того боку ешафота, де вiн розраховував сховатися за прямовисною кам'яною його стiною, були другi сходи, яких вiн не бачив з протилежного кiнця двору. Мiсця для того, щоб сховатися, не було!

З пронизливим, одчайдушним вереском Хосе Френко побiг назад, нiчого вже не тямлячи вiд раптового нападу тваринного страху. Вiн не бачив, як кинута ним граната пролетiла бiля самого колеса машини, перевернулася в повiтрi ще раз... Чи вiдштовхне її електромагнiтна завiса "Люцифера", як вiдштовхувала вона вiд себе перед тим кулi й iншi гранати?..

Нi!

Гучний вибух струсонув повiтря. З-пiд переднiх колiс "Люцифера" вихопилося полум'я i чорний дим. Щось просвистiло в повiтрi. Ще, ще...

Пролунав стогiн. Хосе Френко лежав на землi з розбитою головою: великий шматок одiрваної вибухом оболонки машини наздогнав його i врiзався в череп.

Iншi шматки летiли в рiзнi боки. Хтось бiля Мiгеля Хуанеса упав, лементуючи:

- Вбили! Вбили!

Може, то був Карло Кабанерос? Хуанес не знав цього, оглядатися не було часу.

Мiгель Хуанес бачив, як велетенський корпус "Люцифера" рiзко струсонувся, мов хтось раптом пiдштовхнув його знизу. На блискучiй поверхнi мiж переднiми колесами з'явився великий темний отвiр, з країв якого звисали подертi шматки оболонки. Звiдти виринула хмарка сiрого диму, виблиснули яскравi блакитнi iскри, наче при короткому замиканнi проводiв.

"Люцифер" спинився. Передня його частина опустилася нижче задньої, мов поранена, безсила. Гучне шипiння ще посилилося. "Люцифер" здригався, тремтiв. З темного отвору мiж колесами виринали одна за одною димовi хмарки, прорiзуванi iскрами. Потiм цi окремi iскри злилися в блакитне полум'я, слiпуче й жарке, що вибивалося з отвору.

Раптом "Люцифер" рвучко пiднявся вгору, нiби стрибнув одразу на кiлька метрiв. I знов спинився. Чи вiн втратив керування, став безпорадним?..

Нi, "Люцифер" почав знов повiльно пiдiйматися. I водночас вiн потроху повертався, скеровуючи нiс у бiк охопленого новою панiкою людського натовпу в тюремному дворi. Щоправда, то були не такi впевненi, чiткi рухи, як ранiше, корпус машини все ще здригався, йому було немовби важко, як пораненiй людинi. Але "Люцифер", усiм корпусом наполегливо повертався так, щоб передня частина його дивилася прямо на юрбу в дворi.

I тодi залунав гучний голос Сивого Капiтана. Вiн також був зовсiм не такий, як перед тим. Нестримне роздратування, гнiв i лють бринiли в погрозливому голосi.

- Ви насмiлилися пошкодити мiй "Люцифер"? Незважаючи на мої попередження? Гаразд! Ви накликали на себе смерть. Готуйтеся її зустрiти!

Роздiл двадцять перший

1. МИ ЛЕТИМО, МАРТО!

Все, що вiдбувалося цiєї бурхливої, сповненої неймовiрних подiй ночi, як i наступного свiтанку, важко було звести докупи, уявити собi як щось реальне. Наче тривав якийсь довгий складний сон, у якому напливали химернi видiння, несподiванi й вражаючi. Кожне з них було незаперечним фактом, бодай той факт i викликав граничний подив, приголомшував. Але разом усього цього було надто багато, - немов час украй ущiльнився, i через те одна нiч вмiстила в собi стiльки подiй, що свiдомiсть вiдмовлялася сприйняти їх як реальнiсть

Олесь, правду кажучи, i не намагався тодi розмислювати над тим, що дiялося навколо нього i з ним самим. Не тiльки тому, що на не в нього не лишалося часу, а й тому, що кожного разу та чи iнша подiя наче втягувала його в себе, робила безпосереднiм учасником, вражала, пригнiчувала або навпаки, захоплювала

Схвильована розповiдь Марти про нiчну зустрiч Сивого Капiтана i Фредо Вiкторе, яка остаточно з'ясувала погордливу й самонадiяну позицiю Ернана Рамiро, що вiдмовився вiд будь-якої спiлки з патрiотами-республiканцями i вирiшив дiяти самостiйно; рiшуче й жорстоко...

Наказ Капiтана про усунення Олеся й Марти з "Люцифера", хоч нiбито й тимчасово... це говорило про те, що Ернан Рамiро добре усвiдомлював собi ту небезпеку, на яку вiн наражав i себе, i своїх помiчникiв, виходячи на одчайдушний бiй з фалангiстами. Вiн не хотiв рискувати життям юнака i дiвчини, непричетних до його задумiв i дiй, це так. Але це ж саме свiдчило й про те, що Рамiро був внутрiшньо не такий впевнений у своїй нездоланностi, як показував у своїх промовах...

Гнiтюча подорож з Валенто Клаудо до самотньої ферми Кристобаля Гомеца, де вони з Мартою мусили лишитися, i несподiвана, вражаюча змiна у вiдношеннi цього чоловiка до свого давнього друга Валенто... Як вплинуло це на Валенто Клаудо, що, напевно, з тяжким внутрiшнiм болем вiдчув, як починають вiдвертатися вiд нього тi, кого вiн любив i поважав, з ким був зв'язаний дружбою цiле життя!