Владимир Владко - Сивий Капiтан (на украинском языке)

• Название: Сивий Капiтан (на украинском языке)
• Автор: Владимир Владко
• Жанр: Научная Фантастика

---

Мiгель Хуанес нищив цигарки одну за одною, забувши про свою мальовничу люльку. Вiн куйовдив волосся - i вiд акуратного колись, блискучого його продiлу не залишилося й слiду. Вже в сотий раз Мiгель Хуанес схилявся над картою, що лежала на столi, поцяткована безлiччю умовних позначок, i голосно мiркував, без кiнця повторюючи давно вже вiдомi йому речi, немовби шукаючи в них порятунку:

- Фугаснi мiни розставленi вздовж шляхiв - iз пiвдня, i зi сходу... так, з пiвдня i сходу! їхнi запальники встановленi на вагу легкового автомобiля. Значить, вони, безумовно, мусять вибухнути пiд вагою "Люцифера", щойно вiн опиниться на такому мiнованому шляху... А чому ж вiн не опиняється, хотiв би я знати, чорт його забирай!.. А якщо вiн опиниться там, проте не натисне колесами на запальники? Адже я сам, на власнi очi бачив, як його колеса висiли в повiтрi, наче зовсiм i не торкаючись землi... Ой, сказитися можна вiд усього цього!.. Ну, гаразд, далi. Входи до лiсу охороняються заставами, якi нiкого туди не пропускають, бо на тих фугасних мiнах можуть злетiти в повiтря, крiм "Люцифера", i звичайнi автомобiлi, i навантаженi вози селян... Крiм "Люцифера"?.. А звичайно, "Люцифер" благополучно проскочить над ними, а хтось iнший злетить у повiтря, i так воно й буде, якщо дiло пiде по-старому... Хай воно все буде прокляте, це дiло!..

Нервово подзвонюючи пляшкою об склянку, Хуанес налив собi вина й випив. Мабуть, i ця порцiя нiчого не дасть, як не дали нiчого й кiлька попереднiх... Що там далi на картi?..

- В трьох пунктах навколо центральної галявини встановленi замаскованi гармати кинджальної дiї. Кинджальної, так... Вони пробивають, як масло, навiть панцир танка. А своїм вогнем вони перекривають цiлу галявину й озеро на нiй. Тiльки б з'явився той клятий "Люцифер", тiльки б вiн з'явився! Але його, на жаль, немає... Крiм того, по берегах озера встановленi електричнi мiни. Досить замаскованому саперовi натиснути кнопку контакту, щоб у повiтря злетiв цiлий шматок тiєї галявини - разом з "Люцифером", певна рiч... I всi тi приготування, всi пастки - нi до чого... А втiм, мусить же вiн з'явитися, мусить! А чому обов'язково мусить?..

Думки Мiгеля Хуанеса пiшли iншим шляхом. Вiн запалив нову цигарку й вiдкинувся на спинку крiсла.

- Звiсно, вiдкинути вiд себе кулi, навiть великого калiбру, цей триклятий "Люцифер" може, я в цьому пересвiдчився на власнi очi. Гаразд. Але хотiв би я побачити, як то вiн вiдкине вiд себе вибух фугасної чи електричної мiни? Е, брешеш, на це не вистачить нiякої фантастики! Так, так! Бiльше того, "Люцифер" може, припустiмо, пiрнути пiд воду... адже саме так сталося тодi, коли вiн стрибнув у море. Правда, я цього не бачив, проте це єдине, що можна припустити. Фу, я, здається, i справдi божеволiю, бо припускаю зовсiм неймовiрнi речi! А втiм, хай вiн пiрне. Тодi для того, щоб "Люцифер" не виринув назад, є теж досить надiйнi речi, вони лежать прихованi на березi озера: глибиннi бомби! Френко порадив тут непогано, слiд вiддати йому належне! Нiбито все передбачене? Так, усе, якщо... якщо Сивий Капiтан з'явиться там. Але хто дасть менi гарантiю, що вiн справдi повернеться до Фонтiвероса? Ми вирiшили, що десь там є його база. А де вона? Найстараннiший обшук лiсу не дав нiяких наслiдкiв. Бази не знайдено. Може, вона пiд землею?.. Знов ти робиш божевiльнi припущення, Мiгелю! А що менi лишається робити, коли я вiдчуваю, що моя голова ось-ось лусне... перед тим, як її буде вiдтято за наказом начальника полiцiї... чи самого каудiльйо, боронь мене боже!.. I ще той Френко десь зник... Завжди вiн зникає саме тодi, коли найбiльше потрiбен. Гей, Френко!

Вiдповiдi не було. Мiгель Хуанес люто стукнув кулаком по столу:

- Ну, дiстане вiн од мене на горiхи, як повернеться!..

Вiн прикрив стомленi, почервонiлi очi рукою. Добре було б хоч трохи поспати... та де там! Хiба ж заснеш, коли кожен нерв натягнений, мов та струна, аж тремтить...

Мабуть, саме вiд того, що Мiгель Хуанес був справдi дуже знервований, легкий стукiт у дверi здався йому барабанним дробом, вiд якого особливо уповноважений пiдскочив у крiслi.

- Увiйдiть! - гукнув вiн роздратовано.

У дверях з'явилася знайома кремезна постать його помiчника. Хуанес зловiсно посмiхнувся:

- А, Френко! Нарештi ви прийшли. Ви що ж, гадаєте, що маєте право отак зникати чорти його знають куди, навiть не попередивши мене? Хочете, щоб я з вас рагу зробив? Може, скажете, що знов допитували вашого Педро Дорiлью, так? Нiчого дотепнiшого не вигадаєте?

Дивно, але Хосе Френко, зайшовши до кабiнету особливо уповноваженого i старанно зачинивши за собою дверi, не виявляв нiякого страху навiть i пiсля сердитих слiв свого начальника. Вiн насмiлювався ще й посмiхатися. Маленькi його очi лукаво поглядали на Хуанеса. I вiн неприпустимо нахабно мовчав!

- Та що це таке? - розсердився остаточно Мiгель Хуанес. - Я тут божеволiю вiд напруження над усiма тими планами, якi не хочуть здiйснюватися, а ви тим часом десь вештаєтеся, та ще й по-дурному посмiхаєтесь, коли я вас питаю? Майте на увазi, що ваш дурний вигляд починає нестерпно дратувати мене. Закрийте рот, Френко! Навiть коли ви й довiдалися щось вiд вашого Педро Дорiльї, це все одно не виправдує вашої довгої вiдсутностi. Ну, доповiдайте, зрештою!

Хосе Френко з виглядом уболiвання розвiв руками:

- На жаль, пане Хуанес, Дорiлья - надто вперта людина. Вiн i досi не хоче признатися нi в чому... незважаючи на всi заходи.

- I це все, що ви маєте сказати менi? Нездара! Я вижену вас iз служби, Френко! Ви - нероба! Огидний ледар, ось ви хто! За весь час нiчого не дiзнатись!

- Пробачте, пане Хуанес, дещо я все ж таки взнав.

- Вiд Дорiльї?

- Нi, з iнших джерел. Агентурних, пане Хуанес. От, прошу ознайомитися з цим рапортом.

Френко подав папiрець. Мiгель Хуанес вихопив його з рук помiчника i гарячково взявся читати. В донесеннi було сказано, що чимало рокiв тому в фiзичному iнститутi столицi навчався, а потiм працював як науковий спiвробiтник якийсь Ернан Рамiро. Ця людина вiдзначалася неабиякими науковими здiбностями. Найближчi його товаришi жартiвливо називали Ернана Рамiро... Сивим Капiтаном!

Дiйшовши до цього мiсця, Мiгель Хуанес вражено подивився на Хосе Френко.

- Он як! - тiльки й змiг вiн вимовити.

- Так, пане Хуанес, читайте далi, - посмiхнувся Френко. I його по-дурному вiдкритий рот зараз чомусь зовсiм не дратував особливо уповноваженого. Навпаки, Хуанес люб'язно сказав:

- Е... закурюйте, Френко! Ось цигарки.

- Дякую, пане Хуанес.

Далi в рапортi писалося:

"Це назвисько виникло, наскiльки менi вiдомо, цiлком випадково, бо Ернан Рамiро нiякого вiдношення до морських або вiйськових справ не мав. Пояснювалося воно лише тим, що з самого дитинства у волоссi Ернана Рамiро над чолом було сиве пасмо. В фiзичному iнститутi Ернан Рамiро займався проблемами використання атомної енергiї. Крiм того, вiн разом з своїм товаришем Анхело Альваресом розробляв проект якоїсь складної транспортної машини..."

- "Люцифер"! - вигукнув Мiгель Хуанес. А Хосе Френко тiльки значуще вклонився своєму начальниковi.

"Переїхавши до iншого мiсця роботи, - повiдомлялось у донесеннi, - я вже не мав нiяких дальших вiдомостей про Ернана Рамiро. Чув тiльки, що в нього були якiсь великi неприємностi, що вiн був арештований. Але точно не знаю. А втiм, на пiдставi вищезазначеного висловлюю думку, що розшукуваний Сивий Капiтан i iнженер Ернан Рамiро - одна й та сама особа".

На цьому рапорт закiнчувався.

Мiгель Хуанес навiть не намагався стримати радостi: нарештi, нарештi з'явилися на свiт деякi вiдомостi про загадкову особу Сивого Капiтана! Тепер, вхопившись за цю нитку, можна буде збирати подальшу iнформацiю, яка, напевне, приведе полiцiю куди слiд! Не гаяти часу, негайно починати розслiдування!

Особливо уповноважений знову вiдчув грунт пiд ногами. Обличчя його набуло поважного вигляду, рука пригладила скуйовджене волосся. Будемо починати! I вiн звернувся до свого помiчника:

- Це, безумовно, дуже важливi вiдомостi, Френко. Але вони потребують негайної перевiрки. Можливо, нам пощастить дiзнатись про постiйне мiсцеперебування цього iнженера...

Хосе Френко випростався з переможним виглядом:

- Вже зроблено, пане Хуанес! Я не витрачав даремно часу, пане Хуанес...

- Що? Ви встановили мiсцеперебування Ернана Рамiро?

- Так, пане Хуанес. Вiн проживав ранiше на вулицi Сагасти, номер вiсiм, третiй поверх. Ось довiдка з адресного бюро! Звiдти й можна буде починати розшуки. А ще ж допоможуть архiвнi данi полiцiї, оскiльки вiн свого часу був арештований... Є ниточка, пане Хуанес, а вона вже до чогось нас доведе!

Мiгель Хуанес цього разу забув про рангову рiзницю i радiсно простягнув своєму помiчниковi руку:

- Френко, я беру назад свої слова! Ви таки цiнний працiвник, вiтаю вас. I... закрийте все ж таки рот, Френко!.. Я знайду спосiб вiдзначити вас.

- Дякую, пане Хуанес!

- На вулицю Сагасти, Френко! Я хочу особисто почати розслiдування! Викликайте машину, їдьмо!

Роздiл дев'ятий

1. ОБIЦЯНКА СИВОГО КАПIТАНА

I знов Олесь сидiв у кабiнi керування "Люцифером", жадiбно вдивляючись в рухи Сивого Капiтана, який працював з приладами. Скiльки їх тут! Маленькi й великi рукоятки, важелi, циферблати i покажчики, екрани, на яких спалахують i згасають зеленкуватi прямi й ламанi лiнiї, кольоровi лампочки, однi з яких горять рiвним спокiйним свiтлом, а iншi лише час вiд часу запалюються i наче пiдморгують, щоб звернути на себе увагу... Це iндикатори, якi сигналiзують про дiю тих чи iнших складних механiзмiв i приладiв, розташованих десь усерединi велетенської машини, що нею так упевнено i спокiйно керує Сивий Капiтан. От коли б дiзнатися про її таємницi, про те, як вона влаштована! Що ж, може, настане й такий час, про який Олесевi поки що лишається тiльки потай мрiяти.