Владимир Владко - Аргонавти Всесвiту (на украинском языке)

• Название: Аргонавти Всесвiту (на украинском языке)
• Автор: Владимир Владко
• Жанр: Научная Фантастика

---

Але Микола Петрович Риндiн дотримувався iншого погляду. Вiн говорив:

- Все це дуже добре, Ван. Але треба врахувати кiлька можливостей. В першу чергу, ми не можемо знати, на якiй вiдстанi вiд Землi радiоiмпульси постiв керування почнуть слабшати i, внаслiдок цього, не зможуть впливати на нашi приймальнi пристрої. Мене, зокрема, непокоїть космiчне промiння - чи не завадить воно прийомовi радiоiмпульсiв? А тодi нам доведеться справлятися власними силами, без допомоги земних постiв керування. Це перше. Далi, хто знає, чи не з'явиться якась зовнiшня причина, яка вплине на наш курс?

- Але яка саме, хотiв би я знати, Миколо Петровичу? - запитав Ван Лун.

- Ви не знаєте? I я також не знаю, - спокiйно вiдповiдав Риндiн. Втiм, нi ви, нi я не можемо поручитися, що така причина не виникне. I ми зобов'язанi бути готовими до подiбної можливостi. I, нарештi, третє. Я сумнiваюся, щоб земнi пости керування могли тримати нас на повiдку пiд час вiдльоту з Венери. Далекувато, знаєте, i знов-таки нам невiдомо, як будуть дiяти радiоiмпульси на такiй величезнiй вiдстанi. Значить, тодi нам доведеться розраховувати тiльки на себе. Тому давайте тепер же працювати на повний хiд - так, наче земних постiв керування взагалi не iснує. Тренування, висловлюючись вашою мовою, тут просто необхiдне, i я буду з задоволенням допомагати вам, дорогий мiй! До речi, Галя де вiд чого звiльнила вас, чи не так?

Таким чином Ван Лун разом з Риндiним виконував штурманськi обов'язки паралельно з земними постами керування. Порiвняно з цiєю складною роботою йому здавалися вiдпочинком кiнозйомки у космосi; та й було їх зовсiм небагато.

Вадим Сокiл займався насамперед дослiдженням космiчного промiння одного з найменш вивчених фiзичних явищ.

Слiд визнати, що природа цього загадкового випромiнювання, надзвичайно жорсткого, - воно пронизує на своєму шляху майже всi перепони, - лишалася i досi не вивченою наукою. Вiдомо було, що випромiнювання виникає десь у бездонних глибинах Всесвiту - i, мабуть, це все. Розвиток науки i технiки за останнi роки допомiг людинi оволодiти великими висотами. Прекраснi радянськi ракетоплани пiдiймалися до найвищих шарiв стратосфери i починали вже штурмувати iоносферу. Але й вони не допомогли науцi розгадати основнi таємницi космiчного промiння. Безсилими виявились також не лише радiозонди, але й штучнi супутники Землi; навiть корабель "Мiсяць-2", автоматичнi апарати якого зафiксували активнiсть космiчного випромiнювання на всiй вiдстанi мiж Землею i Мiсяцем, не внiс нiчого вирiшально нового в це питання. Встановлено було тiльки одне: що вище над Землею, що далi вiд Землi провадити спостереження, то активнiша дiя космiчного промiння.

Вченi сподiвалися, що тепер астроплан академiка Риндiна допоможе, нарештi, з'ясувати природу загадкового випромiнювання. Щоправда, дехто з учених висловлював побоювання, що космiчне промiння в глибинах мiжпланетного простору може вплинути погано не тiльки на прилади, а й на органiзм учасникiв експедицiї. В якiй мiрi обгрунтованими були такi побоювання, нiхто, природно, сказати не мiг, тим бiльше, що iншi вченi заперечували цю можливiсть. Все ж таки Ленiнградський iнститут фiзичних проблем настояв на тому, щоб в астроплан були взятi запаси листового свинцю. Космiчне промiння в певнiй мiрi затримується свинцем, - в усякому разi, бiльше нiж iншими матерiалами. Iнститут фiзичних проблем вважав, що в разi потреби апарати i люди можуть бути захищенi такими свинцевими аркушами.

Так чи iнакше, але досi нiхто з учасникiв експедицiї не помiчав нiяких змiн, не вiдчував нiякого впливу космiчного промiння на свiй органiзм, хоч астроплан давно вже перебував у мiжпланетному просторi.

Сокiл наполегливо провадив свої дослiдження, вимiрюючи iнтенсивнiсть i напрям потокiв космiчного випромiнювання. Вiн працював iз складними приладами, i Галя Рижко з повагою поглядала на їх циферблати. Чутливi стрiлки, здригаючись, вiдзначали iнтенсивнiсть космiчного промiння, яке пронизувало весь астроплан. Iншi прилади дозволяли встановити напрям, за яким промiння поширювалося у Всесвiтi. Справа була в тому, що чимало вчених взагалi заперечували думку про якийсь переважний напрям потокiв цього промiння. Дослiдження Сокола мали за мету перевiрити всi такi догадки i встановити iстину.

Нiкого, крiм Риндiна, Сокiл не знайомив з наслiдками своїх спостережень i висновками. Тiльки Микола Петрович, керiвник експедицiї, мав право коли завгодно пiдходити до Вадима пiд час його роботи i переглядати розрахунки i записи. Одного разу Галина Рижко випадково почула коротку розмову:

- Чи певнi ви, що головний потiк iде саме з боку крабовидної туманностi Тельця? - запитував стурбованим тоном Риндiн.

Сокiл вiдповiв, дещо вагаючись:

- Поки що всi данi говорять саме так, Миколо Петровичу. Але ось пiвгодини тому гамма-прилад показав, що напрям змiнився на шiсть градусiв. Може статися, якраз у цей час пости керування вiдхилили курс ракети?

- Сумнiваюсь. Вони попередили б мене або принаймнi сповiстили б про це потiм. Треба перевiрити. Цiкавiше за все, що в такому разi головний напрям космiчного промiння збiгається з одним з головних потокiв радiовипромiнювання. Ви пам'ятаєте, їх три, такi потоки: вiд дзети Тельця, вiд "наднової" зiрки в сузiр'ї Кассiопеї i вiд тiєї точки в сузiр'ї Лебедя, де, як твердять, зiткнулися двi галактики. Перевiряйте, перевiряйте, Вадиме! Це надзвичайно важливо. Невже центри виявляться спiльними i для космiчного промiння, i для радiовипромiнювання?..

I Риндiн повернувся до себе в навiгаторську рубку, а Сокiл з головою занурився в свої розрахунки.

Галя Рижко зрозумiла в усiй цiй розмовi мало що. Тут було страшенно багато темного й незрозумiлого, в цiй заплутанiй астрономiї! З часом вона безумовно зрозумiє все, цього Галя була певна. I якщо б вона не вирiшила нi про що не запитувати Вадима Сергiйовича, доки вiн не перестане офiцiальничати, - звiсно, можна було б дуже швидко довiдатися, в чому тут рiч. Але Сокiл мовчав - чи то вiд збентеження, чи чомусь ще... А сама Галя починати не могла: тут уже було питання самолюбства!

Бiльш за все подобалося Галi допомагати Ван Луновi. Щодо готування їжi i господарських справ, то все це Галя, як ми пам'ятаємо, взяла в свої руки з першого ж таки дня. До речi, Ван Лун аж нiяк не заперечував. У нього лишалося чимало дiла. Крiм обов'язкiв штурмана, про якi ми вже говорили, вiн стежив за роботою численних приладiв, що автоматично очищували повiтря в астропланi, видаляли з нього вуглекислоту, додавали свiжого кисню i регулювали вологiсть повiтря. Схвально поглядаючи на Галю, яка допомагала йому, Ван Лун промовляв:

- Дуже, дуже добре, дiвчино! Ще трохи - i Микола Петрович, вважаю, дозволить передати вам все господарство. Шанобливо прошу - придивляйтеся, вивчайте. Воно взагалi дуже iнтересно.

Втiм, Галинi Рижко здавалося неймовiрно цiкавим буквально все. Микола Петрович заохочував iнтерес дiвчини до справ експедицiї. Посмiюючись, вiн казав:

- Ви, Галю, можете принести нам велику користь. Навiть не нам, а всiй науцi. Подумайте тiльки: все, що ви вiзьмете на себе, розвантажить Ван Луна i Вадима. У них залишиться бiльше часу для головних справ. А вiд цього, безумовно, виграє наука. Звичайно, тут, як i всюди, треба знати мiру. Якщо, наприклад, забрати надто багато обов'язкiв у Ван Луна, то вiн почне витрачати весь час на тренувальну стрiльбу. А це для науки, гм, не найкориснiше.

- Вважаю скромно: все ж таки кориснiше, нiж лiричнi вправи для геолога, - ущипливо вiдповiв Ван Лун, покосившися в бiк Сокола.

Дiло вiдбувалося пiд час обiду. Сокiл, мабуть, не розчув фрази Ван Луна, занурений у власнi думки. Iнакше вiн обов'язково вiдповiв би аналогiчною шпилькою на адресу Вана. Такими вже були звичнi стосунки двох друзiв.

На загальне здивування Сокiл раптом палко заявив, немовби пiдбиваючи пiдсумок своїм мiркуванням:

- Археоптерикс мусить бути! Неодмiнно мусить бути.

Сенс цього вигуку зрозумiв тiльки Ван Лун, який зразу ж таки охоче пiдтримав розмову:

- Це, роблю висновок, нове вiяння в науцi? Дуже цiкаво. Згадую: вчора один мiй добрий друг наполегливо запевняв, що ми не зустрiнемо археоптериксiв. Боюся помилитись, але вiн нiбито доводив, що розвиток фауни на Венерi ще не дiйшов до них.

- Я не говорив так, - ображено заперечив Сокiл.

- Попереджав, боюся помилитись, - ввiчливо нагадав Ван Лун, посмiхаючись.

- Киньте, Ван! Тут справа не в жартах, та ще сумнiвного характеру! Так, я вчора ще не вирiшив для себе цього питання. А сьогоднi прийшов до певних висновкiв. На жаль, для вас усе це не дуже важливо.

- Дозволю собi спитати: чому? - насторожено примружив очi Ван Лун.

- А що являє собою для вас цей самий археоптерикс? У кращому разi чергову цiль для пострiлу, i все.

- Можна й так. Вважаю, ваш археоптерикс мене цiкавить менше, нiж iншi тварини. Як мисливця, пiдкреслюю.

- А iнакше ставитися до нього ви й не можете. Тим часом для геолога чи палеонтолога це питання надзвичайно важливе. Його правильне розв'язання може багато на що пролити свiтло. Що таке, кiнець кiнцем, археоптерикс? Ну, скажiть, Ван!