Василий Бережной - Космiчний Гольфстрiм (на украинском языке)

• Название: Космiчний Гольфстрiм (на украинском языке)
• Автор: Василий Бережной
• Жанр: Научная Фантастика

---

- Дякую, дякую, дорогий Хоупман, - вiдповiв нарештi арбiтровi. Перемiг я випадково, мабуть, через магiю числа тринадцять... Воно завжди було для мене щасливе.

- А може, воля до перемоги? - усмiхнувся Хоупман, задерши голову, щоб бачити капiтанове обличчя.- Це риса вашого характеру.

6

Поздоровивши капiтана з перемогою, Хоупман оглянувся i не побачив Алка - той уже був коло виходу.

- Товаришу Алк! - гукнув арбiтр. - Куди ви так поспiшаєте?

Ботанiк знiтився, постояв якусь хвилину, вагаючись, а тодi обернувся й рiшуче покрокував назад, до помосту.

- Друге мiсце на "Вiкiнгу" - є... є... це, знаєте, неабияке досягнення! - звернувся до нього арбiтр, не то iронiзуючи, не то радiючи за Алка, який, щоб вийти в фiнал, перемiг кiлькох сильних шахiстiв.

Алк ступив на помiст i нетерпляче махнув рукою в бiк суддi.

- Я хочу сказати зараз не про шахи...

Гомiн у залi вщух, погляди звернулися до помосту. Нескуба i Хоупман стали, заклавши руки за спину,

Алк прокашлявся - видно, хвилювався, а коли почав говорити, то здавалося, що кидав у зал не слова - каменюки.

- Чи ви забули, в якому становищi ми всi перебуваємо? "Вiкiнг" - на гранi загибелi. А хто вiдповiдає за це?! Хто винний?! Я обмiркував ситуацiю i тепер твердо заявляю: винен капiтан! -Алк зробив паузу, i в тишi, що запанувала в залi, чути, було його важке дихання. Не обертаючись до Нескуби, тицьнув у його бiк пальцем: - Злочинна недбалiсть капiтана, його нехтування своїми обов'язками - ось причина, що породила такий трагiчний наслiдок для всiх нас. Пам'ятаєте, який додаток до "Iнструкцiї" зробив сам капiтан? За особливо тяжку службову провину вiн запропонував переводити в пасажири...

- Але ж ви, я добре пам'ятаю, виступали проти цього пункту, - кинув реплiку Хоупман.

- Так, я тодi заперечував, але ж всi ви, - Алк зробив круг рукою, схвалили! I той додаток набрав сили закону. I там не було оговорено, що це не стосується капiтана, що вiн тiльки диктує закони, а сам не пiдлягає...

Еола сидiла в першому ряду i дивилась то на метушливого Алка, що розмахував руками i крутив головою, то на свого Нескубу, який стояв i слухав галасливий виступ свого шахового опонента, слухав з витримкою, гiднiстю, не обзиваючись i словом, так, наче йшлося про когось iншого. Еолу дратували Алковi жести, скрипучий голос. Дрiбний чоловiчок... А бач, скiльки в нього злоби, жорстокостi... Пiгмей супроти Гордiя. Отак помилитися в людинi...

Краска сорому залила їй обличчя - нiде правди дiти, було приємно, коли вiн лестився. Та хiба ж вона знала, що цей вiдлюдько такий лихий?

Хтось нарештi перебив Алка:

- Докази! Чи є в тебе докази?

Алк переступив з ноги на ногу, крива посмiшка перетнула йому лице.

- Тут не фiлософська дискусiя, а кримiнальна справа, i коли б не було доказiв..,

- Тодi кажи! - наполягав усе той же голос, Еола впiзнала нарештi - то говорив психолог Iлвала.

- Та що там казати - є свiдок, який говорить саму лише правду, електронна пам'ять. Варто прослухати запис наради, коли капiтан уперше повiдомив про катастрофiчне становище корабля, i найменшi сумнiви розвiються. Тодi вiн сам казав, що, будучи на посту, задрiмав...

Усi погляди звернулися до капiтана. Як прореагує?

Еолi пригадалося, нiби й справдi Нескуба говорив тодi щось подiбне. Здається, йому нездужалось, мав поганий вигляд... Але ця прискiпливiсть... Та якщо навiть i задрiмав, то хiба це... Корабель ведуть електроннi навiгатори, а вони ж недремнi!

У залi стало тихо, як у вусi. Здавалося, навiть численнi прилади притишили своє ледь чутне дзижчання, i в самому повiтрi з'явилась напруженiсть, наче от-от мусив статися вибух. Пострiлом пролунало чиєсь кашляння, i знову зацiпенiла тиша.

Нескуба неголосно сказав:

- Увiмкнiть запис... тiєї першої наради.

За кiлька секунд у залi зазвучало:

- "Товаришi, ви й самi вже помiтили, як змiнилася ситуацiя. Наш "Вiкiнг" потрапив у гравiтацiйне поле, при чому джерело цього досить iнтенсивного поля менi не вiдоме. Нам треба негайно..."

Хвилина за хвилиною вiдтворювався запис - усе було зафiксовано до найкоротшої реплiки, але про капiтанову недбалiсть не було й згадки!

На Алковому лицi з'явилася мозаїка з рожевих i бiлих плям. Капiтан був зовнi спокiйний, мав вигляд зосередженої замисленої людини, i тiльки Еола завважила, що в нього трохи примруженi очi, а це означало, що вiн гамує хвилювання.

З динамiкiв звучав такий характерний, такий милий Еолi голос:

- "...Це явище потребує дослiдження. Але насамперед треба виправити курс "Вiкiнга". Енергетичним резервом ми ще не користались... Вiн якраз i призначений на випадок непередбачених, несподiваних обставин. Якщо немає заперечень, прошу всiх негайно зайняти свої мiсця, антиперевантажнi костюми - обов'язково. Черговий пiлот i штурман лишаються тут. Нарада закiнчена".

"Ну, от, - з полегшенням подумала Еола, - вiн абсолютно нi в чому не винен, чесний i чистий перед колективом".

Алк стояв нi в сих нi в тих, розводив руками i винувато посмiхався, мовляв, що хочете, те й думайте.

Раптом Нескуба зробив кiлька крокiв уперед i сказав:

- У записi нiчого такого нема, бо пiд час наради про це не було мови. Але товариш Алк має рацiю: я був задрiмав. Може, це сталось пiд впливом гравiтацiї, та факт залишається фактом - я не вiдразу помiтив покази приладiв...

"Що вiй робить?! - жахнулася Еола, подалася вперед, стиснувши руки в кулачки - аж пальцi побiлiли. - Хто його тягне за язик?!"

- Отже, провину визнаю i не хочу уникати вiдповiдальностi, - Нескуба випростався. Дивився в зал уже не примруженими, а широко розплющеними очима чесної людини, готової до всього. За тi пiвтора десятка хвилин, що вiдтворювався запис, вiн магiчно змiнився, зараз це був зовсiм iнший чоловiк - зiбраний, рiшучий, натхненний. Наче прозирав далеко за обрiй часу i бачив те, про що всi iншi й не здогадувались.

"Боже, який вiн гарний! - думала Еола. - Таким я його ще нiколи не бачила... Цiкаво, чи вiн хоч здогадується про це?"

- Обов'язки капiтана передаю астронавiгаторовi першого рангу штурмановi Павзевею, - провадив далi Нескуба. - А тепер продовжимо розгляд.

Павзевей, мiцної статури чоловiк у вишуканiй штурманськiй формi з золотими позументами, одразу пiдвiвся i почав прокладати собi шлях до виходу серед вируючого гурту. Очевидно, поспiшав до капiтанського пульта. Лакований козирок елегантного кашкета затiняв йому лице, i не можна було помiтити, чи вiн радий з такого несподiваного пiдвищення, чи навпаки - засмучений.

Кiлька хвилин стояв такий галас, що годi було щось розiбрати. Присутнi, наче змовившись, говорили всi разом, щось вигукували, не слухаючи один одного. Помахи рук, розчервонiлi обличчя, розкритi роти, - Еола аж очi заплющила, щоб не бачити цiєї веремiї. Сидiла оглушена i нiяк не могла прийти до тями. Були моменти, коли їй здавалося, що все це - важкий сон, що ось вона прокинеться - i все буде так, як слiд. Справа Не-скуби? Кошмар! Он уже обирають суд. Алк- громадський обвинувач?! Та що ж це дiється? Якийсь масовий психоз...

Кожна клiтина її мозку обурювалась, протестувала.

"Доле! - шепотiла вона, затуливши обличчя долонями, - хоч наостанку зжалься над нами... Ну, чому в складнiй системi Свiту нам випала отака нещаслива Доля?"

Опустивши руки на колiна, зiтхнула, вибачливо, уже спокiйно подумала: "Мабуть, Доля дiє за законом великих чисел, а цьому законовi нема дiла до моїх переживань".

Поступово оговталась, i до її слуху почало доходити те, що тут вiдбувалось.

Алк наполягав на застосуваннi додатку до "Iнструкцiї".

"В пасажири - це ж для такої дiяльної натури... - Еола знову вiдчула гостру зненависть до бiолога.- Затятий, запеклий. I сам же не уникне... Пропаде в своїй оранжереї, вiдлюдько..."

Громадським захисником Нескуби виступав Iлвала. Вiн почав з того, що пiддав сумнiву юридичну силу додатку. Хiба вищi iнстанцiї, якi складали i затверджували "Iнструкцiю" на Землi, санкцiонували цей додаток? Вони не могли цього зробити, бо додаток внесено до "Iнструкцiї" пiсля того, як зв'язок з планетою вже був давно перерваний. А в самiй "Iнструкцiї" немає пункту, що дозволяв би доповнювати чи змiнювати її.

- Хiба ж не ясно, що це - самодiяльнiсть? - Iлвала обвiв поглядом зал, нiби намагаючись заглянути кожному в очi. - Самодiяльнiсть чистої води. Тодi можна спитати: навiщо ж потрiбно було город городити? А я вам скажу: психологiчно цей додаток виправдав себе, дисциплiна змiцнiла, виконання обов'язкiв стало ретельнiшим, вiдповiдальнiсть зросла. Отже, додаток цей виключно психологiчний захiд.

- Вiдповiдальнiсть... - кинув реплiку Алк. - Приклад показав сам капiтан!

- Тепер друге, - продовжував Iлвала, не звертаючи уваги на реплiку, нiби й не чув її, - вина капiтана Нескуби не встановлена, не доведена...

- Вiн сам визнав!

- Його визнання "провини" не є доказом. Це тiльки свiдчення його скрупульозної чесностi перед собою i перед колективом. Безперечно, позначився i психологiчний фактор: нетовариськiсть, несолiдарнiсть, навiть антипатiя з боку деяких колег, незрозумiла й нiчим не виправдана ворожiсть. Я переконаний, що капiтан зробив свою наяву, перебуваючи в стресовому станi.... (Еола, кинувши на Нескубу тривожно-сторожкий погляд, помiтила, що вiн ворухнувся, нiби хотiв щось сказати, але передумав i продовжував сидiти, трохи схиливши голову). Бо фактично за ним нiякої вини немає. Рухом корабля керує електронiка, чергування ж встановлено на випадок аварiйних пошкоджень.