Сергей Сингалевич - ЯБЛОКО

• Название: ЯБЛОКО
• Автор: Сергей Сингалевич
• Жанр: Публицистика

Книга знакомит читателя с выдающимся влиянием на судьбу семьи, Украины и братских народов понятия КОХАНИЕ (кохання) и его объединяющей роли как на уровне языков, так и на уровне семьи и общества. Тем самым автор излагает свое видение роли Украины в объединении стран и народов примером возрождения украинской семьи четырех поколений путем построения Хуторов комплексной застройки Новейшего села с созданием условий для гармоничного развития всех ее членов. Статьи изложены на русском и украинском языках.

---

ПУТЕВЫЕ ЗАМЕТКИ

на полях зошита в клітинку

З діалогу на зупинці автобуса:

…яке кохання? Мені – 65, з самого ранку я в полі, баба вдома…

– А в тебе на городі гарбуз росте?

– Ні…

– Дивно, а в сусідньому селі, бачив, росте…

Мабуть спочатку треба думати, а потім – працювати?!!

Що є колгосп, коли в державі примат приватної власності, нема директора, нема бухгалтера… От і техніку розтягли по подвір’ях.

Діти вчаться на юристів, лікарів. Самі ж по закордонах, у заробітчанстві. Адже так «приємно», коли тобі у руки кайло дали.

От і купуємо на базарі за шалені гроші штани з льону…

То з ким і проти кого воює «захід» на «сході»?

Бо там техніка не на подвір’ях, а на МТС (обнесена рабіцею Машинно-тракторна станція), де нема начальників, а кожен робить свою справу.

– І ніхто не переймається питаннями власності…

Але є врожай, і в городі нема колорадського жука…

ІСТОРИЧНА МІСІЯ УКРАЇНИ

Завершилися вибори. В ефірі «Інтера» прозвучала заява прем’єра про програму розбудови вітчизняної економіки. До написання статті підштовхнула тривала розмова з головним інженером Івано-Франківського «Родону». Провідний фахівець колишнього підприємства електронної промисловості у перспективі розвитку вітчизняної галузі бачить так звану 013-ту технологію, якою, начебто володіють західні електронні гіганти. Це дуже великі гроші і Україні такі інвестиції навіть не потрібні. При всій повазі до світових досягнень з робототехніки, широке коло потреб українців лежить по за нанотехнологіями. Північними сусідами останніми роками освоєно значну долю популярних світових взірців електронних виробів і їх підприємства готові співпрацювати з нами. Тож, першочерговим питанням сьогодення є всебічна кооперація підприємств різного підпорядкування за для спільної мети.

Отже, хоч СРСР у минулому, нам ніколи не позбутися його впливу на наше сьогодення. Можна знищити все гарне, що було в радянській освіті, в угоду гармонізації із світовою практикою і вимогами закордонних радників. Вже майже знищена виробнича база України. Основні фінансові ресурси зосереджені в приватному бізнесі. І все ж ніколи українець не буде дивитися на своїх співвітчизників очами Заходу, очами лицеміра із витонченою доброзичливою посмішкою. В Україні останніми роками чимало навчальних закладів навчають менеджменту та маркетингу, але в жодному не зроблено аналізу різниці у підході до «товару» в українського виробника і західного, якою б популярною торговою маркою він би не прикривався. Перша різниця – в філософії світосприйняття. Інша, не менша за значенням, у західному блюзнірстві, коли основні кошти виробник отримує не від фактичного продажу товару, а від його сервісу. Мало хто в Україні пам’ятає легковик «Шкода – Формен», чеське авто для чоловіка, яким так пишаються їх власники. Та став концерн «Шкода» власністю «Фольксвагена». І сідають за кермо «Октавії», «Фабії» і т.п. жінки. Бо яка жінка не полюбляє швидкої комфортної їзди, коли лише на швидкості понад 200 км на годину їй вдається хоч на мить відволіктися від проблем, що звалилися на її слабкі плечі у зв’язку із шаленим безробіттям в Україні, коли на її руках і діти, і батьки (а деколи і чоловік – безробітний). От і летить Україна у прірву безодні під назвою Євросоюз та ВТО, абсолютно до них не готова, з протилежним світоглядом, і, як більшість, бачить себе лише годувальницею і дешевою робочою силою хитрого лиса – Заходу, котрий ніколи не відкриє свої секрети виробничого маркетингу. Втім ці секрети доволі прості: розділяй і володарюй, бо тільки так можна нав’язати одиноким та обездоленим і свою ідеологію, і свій «нікчемний» товар, як би яскраво він не виглядав, бо він хоч начебто новий, та все ж-то дня минулого. Бо тільки українське світосприйняття дозволить дати світу нові товари, котрим зовсім не потрібні «найвищі» світові досягнення, передусім, в комп’ютерній електроніці, тому що те, що в світі споживають «вибрані», ми маємо дати всім, а це ніяке там CD чи DVD, чи Hi-Fi. Західні «вибрані» «цифру» не слухають й «мильні опери» не дивляться, а полюбляють вініл… і навіть грамофонну платівку.

Для цього в Україні і в СНД є все. Чому саме в СНД? Тому що життєвий цикл «західного» товару, як і комплектуючих, – 3-4 роки, тому як би ми не тужилися, нам у цю циклограму не вклинитися. Україна за часів Союзу була його збиральним майданчиком. Тож треба лише з розумом поставитися до всіх тих технологій, що стали нам і сусідам доступні за роки Незалежності, і дати світові приклад шляху у майбутнє. Україна чекає інвестицій. Суспільство ж є найкращий інвестор. Треба лише з любов’ю поставитися до громадян та їх проблем.

Потрібно лишень окрім логічного й абстрактного мислення застосовувати і філософське…

МОВА НАША МАТЕРИНСЬКА

Стародавня приказка: «Слово – не горобець…» мала б слугувати людству на шляху до злагоди і добра. Та нажаль багатство мови кількістю синонімів слів, без чіткого визначення їх практичного застосування, веде до протилежного: розбрату, занепаду моралі і розбещеності, деградації суспільства. Та за вікном – ХХІ століття, століття нових вимог, нових цінностей. Скарби історії українського народу дають нам вірний курс у майбутнє. І головними нашими здобутками є любов і кохання.

Працюючи у Службі маркетингу ДП ВО «Карпати», об’їздив всю Україну у постійному спілкуванні з людьми. І дійшов висновку, що вся суть протиріч саме у материнській мові, розмові матері із дітьми, що народжені від кохання. Нажаль не всі діти в Україні – від кохання. Бо кохання – це інтимні стосунки з любимою, оповиті ніжністю та трепотом спілкування з володаркою очей, що запали в душу з першого погляду на все життя. Та проблема в тім, що виховані матерями діти у часи буремних змагань, здебільшого без батьків, так і не змогли привнести в наш вік мужність і силу своїх батьків, їх слова. І ця проблема значно ширша питань двомовності. М’яка українська мова, мова споконвічних захисників своїх кордонів, привнесла в українські словники слово «кохатися», яке за брутальністю не поступається російському матірному аналогу, нівелюючи високість почуттів, прихованих за словом «кохання». Виховувати ж вмінню кохати треба з пелюшок. А для цього дитина б ніколи не мала б чути сварок між батьками. А це можливе лише за умов суцільних компромісів між батьками. Та компроміс можливий лише між рівними. Українська мова ж звеличує жінку-матір. Поклоніння перед її муками народження на світ нової людини возвеличено численними статуями Діві Марії на заході України. Російська мова, мова переможців, стратегів та розбудовників держави, занадто високо піднесла статус чоловіка. Отож потрібен симбіоз мов, органічне поєднання двох величних мов у єдину Державну Українську Мову, яка б дала Світу взірець сімейного порозуміння та батьківського виховання наступних поколінь прикладом взаємного шанування, любові і поваги.

Підставою для даного висновку стали численні спілкування з вихідцями Карпатських гір, для яких кохання чітко асоціюється із інтимним життям з любимою. Може саме тому стійко тримається протистояння між заходом і сходом в Україні, через розмитість понять в тлумачних словниках української мови.

ЛЮБОВ – КОХАННЯ

Світом править любов. А «кохання» – краще ?! Може це слово – абсурд поневоленої людини, яка не в силах визначити, кого любить більше: матір, яка його народила, чи матір своїх дітей. Та кохання є рушієм і гарантом щасливого руху вперед. Набуття сексуального досвіду не завжди сповнене коханням. Життя більшості посилає випадковість зустрічі з коханням, яке вінчається шлюбом. Та довговічність шлюбу не завжди вимірюється часом життя. Із введенням інституту цивільного шлюбу почастішали розлучення. За першим коханням настає друге, третє… Та в пам’яті багатьох живе згадка про вищу радість першого кохання. Що змушує нас шукати родинність душ в коханні, в шлюбах? Відсутність усвідомлення обома партнерами самої суті душі. Душа теж матеріальна, хоч її не можна виміряти. Це особлива форма руху крові в мозку людини, вищої самоорганізованої системи людського організму, що відображує гармонію самосвідомості, гармонію любові. То ж, усвідомивши це, боріться за кохання! Що ж таке кохання? Це радість відкриття, радість розмноження, радість інтимного спілкування зі своєю статевою протилежністю. «Да здравствует любовь!» – співають російські хлопці, що тільки-но залишили школу. «Хай живе кохання!» – мають підтримати їх освічені Знанням українці. Та чи рівні ми в любові, в житті? Святі отці стверджують: «Бог створив нерівними чоловіка і жінку, бо та в муках народжує дитину, в той час, як від її зачаття задоволення отримує чоловік». То чи можуть закохані зрівнятися? Адже, доклавши працю, використавши досвід людства, чоловік може дати коханій вищу насолоду зачаття дитини. «Спільні» пологи можуть дати чоловікові відчути всю повноту радості народження на світ нової істоти, особистості.