Єлизавета Несова - Марципанова сексуальність

• Название: Марципанова сексуальність
• Автор: Єлизавета Несова
• Жанр: Поэзия

Дебютна поетична книга «Марципанова сексуальність» від Несової Єлизавети є збірником історій світу, де герої античних міфів дивляться з екранів бігбордів на байдужих перехожих, де в затишних кав'ярнях можна зігрітися кавою з коньяком та медом, де неодмінно присутній загадковий хлопчик з карима очима…

---

Марципанова сексуальність Єлизавета Несова

© Єлизавета Несова, 2017

ISBN 978-5-4483-8014-3

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Обережно!

Єлизавета Несова – це дівчина з нотатником у великому місті. У цьому нотатнику її душа, холодна на перший погляд, але якщо придивитися – під крижаною скоринкою можно побачити створений нею світ.

Світ, у якому герої античних міфів дивляться з екранів бігбордів на байдужих перехожих, де в затишних кав’ярнях можна зігрітися кавою з коньяком та медом, де є розклад поїздів у один кінець та тільки за одним напрямком, де можна легко засинати в одному місці, а прокидатися в іншому, але неодмінно усюди присутній загадковий хлопчик з карима очима.

У цьому світі ви можете раптово побачити себе на якихось світлинах, або за барною стійкою з келихом «Мартіні», або у напівпорожньому вагоні.

Обережно, двері зачиняються…

Тетяна Ковалевіч, поетеса та блогер

Сiзiфове мiсто

У цьому місті я навчилась розмовляти пошепки —
Не взувати на ноги стін,
Кидатися в очі перехожим,
Щоб зрозуміти,
Як ти їх зрозумів.

У цьому місті дивовижні квіти —
Візерунки зими
На тлі чиїхсь світлин:
Чим більше намагаєшся дивитись в очі перехожим,
Тим більше розумієш:
«Звірі, що ж ви робите?!» —
Вчать тебе стояти на вокзалі,
Чекати біля телефону
Й якось по-дурному на звірячих лапах
Вертатися до дому —
Самотність чекає тебе:
Тепер я розумію,
Як у цьому місті Сізіфу вдається бути щасливим…

Скринька з самотнiстю

У цьому світі занедбаних дахів
Стали сталими затерті рими;
У цьому світі відвертих одеж
Мої плечі та груди надто пружні…

У цьому світі
Не знайдеш ти мене:
Я бігаю босоніж по кам’яних плитах.

У цьому світі
Я надто відверта,
Я надто гостра —
Схожа на ніж, що біля серця бува…

У цьому світі
Самотність свою я сховала від тебе:
Поруч зі всіма самотня,
Поруч з тобою – тим паче…

Гірше за небуття таке відчуття—
Скринька з самотністю:
Там окуляри, чоловіки, жінки…
Самотня я…

Жiнки Африки

Я знала жінок Єгипту:
На їх чорних спинах
Просякла краплею поту.

Я знала жінок Єгипту:
В них аспідові чорні очі і довгі вії:
Там шукала тебе.

Я знала жінок Нігерії
З їх рабською покорою
В противагу ножу в руці.

Я знала жінок Нігерії —
Відчуй, як вбиваю завше болюче
Твоє нікчемне життя.

Я знаю жінок Африки,
Десь тече Конго:
В ній мої сліди.

Я знаю жінок Африки:
Хода моя гордовита,
Тіло вологе, темне…

Після новин

After news

Мій хлопчик вміє розхитати небо…
Я слухаю новини:
Там відкрили «Арену»,
Там вибух —
Десь світ…

Мій хлопчик вміє розхитати небо..
Я слухаю новини:
Криза,
Звільнюють людей —
Мій німб…

Мій хлопчик вміє розхитати небо…
Новини вимикають світло днів —
Безжальна я чую,
Як стогнуть ліхтарі…
Мій хлопчик розхитав небо…

Вибiрковий карантин

Порожньо в моїй кімнаті,
Червона стрічка на кордоні міст;
Хтось включив радіо,
Але воно мовчить;
Хтось включив телевізор,
А там мурахи —
Очі вже не розрізняють
Спалахів кардіограми…
З усіх кутів кімнати лізуть тіні:
Хочуть викрасти мене звідси,
Хочуть віднести в Аїд,
Бо в мене, мабуть, грип,
Бо мій хлопчик далеко,
Бо не зі мною,
Бо країна запровадила карантин —
Та й помру я не через грип,
А через самотність,
А може, через них,
Бо боса піду містом до хлопчика
Через кордон із замерзлих калюж,
Кожним пальцем відчую
Гарячі дотики
Твоєї  води,
Немов порослі
Гірської трави…

Я прийду до тебе
Та помру поруч,
Лежатиму та ковтатиму сльози—
Країна запровадила карантин,
А придбати ліки забула…
Нічого, я сильна:
Не відчую болю —
Стріл самотності було вдосталь…

Порожньо в моїй кімнаті,
Червона стрічка на кордоні міст:
Країна любить влаштовувати вибори,
Країна любить своїх виборців —
Одягне маску,
Піде на цвинтар,
Щоб відмінити карантин…

Я навчилась старішати

Я навчилась старішати
Пожовклим осіннім листям:
Я не побачу твоє обличчя,
Ти не зігрієш мені долоні…
Просто сиджу та дивлюсь новини про грип,
І розумію:
Я стара, а тебе нема —
Хіміотерапія не допомогла,
Листи до осені на трамвайні шляхи…
Осінь знає: грип vs. рак —
Моментальна смерть
Проти довгої втоми

Романтичний настрiй – Берлiн

Лиш ти

Немає нічого крім тебе;
Немає – не треба мені;
Немає нічого крім кохання,
Що просинається блискавкою в мені;
Немає нічого – лиш ти:
У мороці ночі,
У світлі зірок,
У колиханні дерев,
Що схиляються до мене…
Немає нічого… Лиш ти…

Хочу залишити для тебе осінь

Хочу залишити для тебе осінь

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.