Ірина Жадан - Вересневі пісні. Вірші

• Название: Вересневі пісні. Вірші
• Автор: Ірина Жадан
• Жанр: Поэзия

У збірці представлені поезії переважно юнацьких років. Це і роздуми автора над життєвою дорогою, і графічні ескізи, і мелодійні пісенні строфи. Різноманітні за темою, усі вони об'єднані любов'ю до рідної землі – широкою та світлою, як травневий степ, глибокою, як могутня ріка та ніжною, як тиха зірка над батьківською хатою.

---

Вересневі пісні Вірші Ірина Жадан

© Ірина Жадан, 2016

ISBN 978-5-4474-6495-0

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

«Є край, де гомонить сама луна…»

Є край, де гомонить сама луна,
Виблискує, мов дзеркало, відлуння
і відображень відголоски струнні —
Як хвилі золоченого руна.

Скарбниця дорогих самотніх слів,
Розсіяних у місячному полі —
Там час, як плугатар, іде поволі
На дзвін у кузні сивих ковалів

Вогонь надії в кузні не згаса.
Стучать, мов серце, молоти любові
По крапельках роси – відлуннях крові —
То з відображень постає краса.

Ярославна – північна королева

На чужині – усе пустеля, люде,
Серед пісків, а чи серед снігів.
А їй тепер все маритися буде
Весняний дощ
У відбитків підків.

Прийшов, як ходять зими невблаганні,
В кольчузі вояка північний скальд.
Терни з вінця поета у вигнанні
Приніс тобі закоханий Гаральд.

…Літа твої – як квіти на жертовник.
Скінчилось все. Сліпий чернець поклав
На стіл
Твій золочений молитовник —
І мовчки плакав мудрий Ярослав.

«Солодкий щем – то ностальгія…»

Солодкий щем – то ностальгія.
Це – не любов, не каяття.
Це той вогонь, що не зігріє.
Він тільки спалює життя.

«Ти ніж точив…»

Ти ніж точив.
З-під легкого ножа
Зривалося: чужа,
                           чужа,
                                    чужа.

Переклад з Рудакі

Душа хворіє на розлуку,
Даремну тяготу чекання.
Та від коханого, як радість,
Вона приймає і страждання.

Тебе я згадую при зорях
І шепочу: «Великий Боже,
Мені щаслива і розлука,
Якою ж зустріч бути може…»

«Краса – то тавро нелюбові…»

Краса – то тавро нелюбові,
Жорстоке одвічне тавро.
Спасибі на доброму слові —
Хай буде воно на добро.

Казали: калина красива.
Серед різнокольорних трав
Була вона гарна на диво,
Коли її сум огортав.

Заплаче вона – тихе свято —
Напитися з неї роси.
А ій вже повік не зламати
Закляття цієї краси.

«Мій дім – як пуп`янок лілеї…»

Мій дім – як пуп`янок лілеї,
Де оселився ельф малий.
Сонцеволоса Лорелея
співа, де вітроньки гули,
й розбитих човників ескадра
Хвильми зцілована на смерть.
Ночеволоса Клеопатра
Уже наплакалася вщерть.

«Нап’юся з криниці, підносячи глека…»

Нап’юся з криниці, підносячи глека,

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.