Василий Бережной - Космiчний Гольфстрiм (на украинском языке)

• Название: Космiчний Гольфстрiм (на украинском языке)
• Автор: Василий Бережной
• Жанр: Научная Фантастика

---

Нескуба слухав Iлвалу, i настрiй його кращав з кожним словом психолога. Може, таки вдасться переконати упертi голови!

Услiд за їлвалою пiдтримав капiтана Павзевей. Але астрофiзик Хоупман... Цей вважав, що пошуки зворотного тунелю - справа цiлком безнадiйна, i вiд неї треба вiдмовитись iз самого початку, щоб потiм не зазнати гiркоти невдачi й розчарувань.

- Ви кличете нас у примарний свiт iлюзiй, але той, хто не зважає на реальнiсть, неминуче зазнає краху.

"От тобi i Хоупман, - з прикрiстю думав капiтан, - отакий маленький, кволий чоловiчок, а розговорився - Цiцерон!"

- Тут капiтан i психолог дуже красиво говорили про "Рiдну Землю", певне, цi слова в них з великої лiтери, - зворушливо говорили. Справдi, хто з нас не хотiв би повернутися додому - пiд шатро голубого неба, у сферу звичного тяжiння? Хто не хотiв би з'єднатися з людством, яке, певно, досi вже пiднялося на ще вищий щабель. Та погляньмо правдi у вiчi. Де наш Всесвiт? Де наша Земля? Чи є хоч найменший шанс повернутися? Хоч один з мiльйона, ба навiть мiльярда? Можна з певнiстю сказати: немає. Ми назавжди втратили Землю, вiд неї нас вiддiляють океани Часу...

"Говори, говори, безкрилий чоловiче... - хмурився Нескуба. - Яке ж то життя без великої мети?"

- Та ще й невiдомо, якi властивостi даного простору, - провадив далi Хоупман, - як вiн себе поводитиме. То чи не краще всi зусилля спрямувати на пошуки планети, на якiй можна осiсти?

- Логiчно, - вигукнув Алк. - Якщо пiдходящий грунт... Я в широкому розумiннi...

"Ще цей ботанiк встряє, - роздратовано подумав Нескуба. - Хоупман голова! А яке там у тебе "широке розумiння"?

Капiтановi було неприємно слухати Алка, вiдчував якесь глухе невдоволення проти ботанiка. I водночас було прикро з цього. "Невже ревнощi? - подумки дивувався Нескуба. - Ще цього бракувало!"

Долю дискусiї вирiшило жiноцтво. I не на користь пропозицiї капiтана Нескуби. Навiть Еола висловилась за те, щоб шукати притулок тут, у цьому незвiданому космосi.

- Хочеться простору, вiтру, пахощiв трави!.. - Еола аж руками змахнула, аж засмiялася. - А то в гонитвi за нездiйсненним отак i звiкуємо у цiй металевiй бочцi!

В її словах стiльки було запалу i сама вона свiтилась такою жагучою красою, що Нескуба на мить завагався: а може, й справдi облишити мрiю про Землю? Закоренитися тут, започаткувати нову цивiлiзацiю? Але нi, його натура не могла примиритися з цим. Вiдчував гiркоту на душi, а "новопланетникiв" вважав мало не вiдступниками. Та нiчого не вдiєш, коли вони взяли гору.

- Ну що ж, - зiтхнув капiтан, закриваючи нараду, - нехай буде так, як того хоче бiльшiсть...

"Вiкiнг" почав заглиблюватись у "Пояс життя".

Минали довгi, тяжкi роки, протягом яких екiпаж "Вiкiнга" зазнавав жорстокої скрути, коли нервове i фiзичне виснаження навiть у найвитривалiших викликало апатiю. Навколишнiй простiр здавався пустелею без берегiв, у глибинах якої ледь мрiли свiтнi цятки. Життя на кораблi зробилося таким одноманiтним, що iнколи здавалося, нiби зупинився час. Звичайно, робилися спроби розворушити, чимось зацiкавити людей - iгри, вiкторини, спектаклi i т.п., але нiщо не могло сколихнути тяжкої води байдужостi. Навiть шахи... Не нудьгували тiльки вченi та ще Алк, - той у своїй оранжереї невтомно провадив селекцiйнi дослiди. Лише вiдкриття, може, навiть потрясiння могло збадьорити екiпаж, зарядити наснагою. I таке вiдкриття сталося. На 6-му роцi нового лiточислення недремнi вартовi космосу - астрономи - помiтили планетну систему, досi приховану вiд їхнiх очей хмарою космiчного пилу.

Звiстка, наче електричний розряд, миттю пронеслася по всьому кораблю.

- Планети?!

- Невже це правда?

- Пристань...

- Нарештi!..

Люди нiби прокинулись зi сну: вигуки, смiх, жарти, - усiх охопила ейфорiя.

А в рубцi керування йшла iнтенсивна робота. Дослiджувались параметри планет, спектр центрального свiтила, яке мало незвичайну будову, плескатий, видовжений диск, його фотографiя тремтiла в руцi Нескуби, капiтан з гiркотою думав: "Чуже сонце..."

Майже пiвроку бортового часу втратили на попереднє вивчення планетної системи. Iз вiсiмнадцяти масивних планет для посадки обрали п'яту, яку одразу ж i охрестили: Гантеля. Маса її майже втричi перевищує масу Землi, а за формою вона скидається на гiгантську гантелю. (Iншi також мають неправильну форму - то схожi на бруски, то на зрiзанi пiрамiди тощо).

Основнi характеристики Гантелi:

- Атмосфера має приблизно 32% кисню, 65% азоту;

- тяжiння помiтно рiзниться на полюсах i в центрi, в середньому

на якихось 15-20% перевищує земне;

- гiдросфера - 31% усiєї поверхнi в основному зосереджена в

океанi, який заповнює центральну впадину помiж двома пiвкулями, тобто

покриває ручку "гантелi". Досить велика хмарнiсть;

- щiльнiсть - 7,5 г/см3.

- Гантеля робить один оберт навколо своєї вiсi за 13 годин.

- Тривалiсть року - 218 земних дiб.

- Ну, що ж, дiм нiбито непоганий, - сказав Iлвала, сподiваючись хоч трохи розворушити капiтана, що похмуро переглядав картки, виданi електронним мозком, - усього є доволi.

Нескуба, помовчавши, буркнув:

- Невiдомо тiльки, чи цей дiм порожнiй...

- О, якщо там є господарi - це ще цiкавiше! Капiтан поглянув на нього, як на пiдлiтка:

- Цiкавiше... А що, коли вони агресивнi? Що, коли їхня мораль велить проганяти непроханих гостей? Ви над цим не замислювались?

- Правду кажучи, менi це й на думку не спадало, - спокiйно вiдповiв Iлвала.

- А ми ж зовсiм беззбройнi. Це вас не турбує?

- Анiскiлечки. Я глибоко впевнений, що свiй витвiр, який зветься "Людство", Природа видала в одному-єдиному екземплярi.

- Цей висновок, можливо, справедливий щодо нашого Всесвiту, поступився капiтан. - А де гарантiя, що в цiй, сусiднiй сферi немає ще одного примiрника?

Павзевей, що сидiв за пультом керування, обернувся до спiврозмовникiв:

- Нiчого, якщо й є, то ми встигнемо пiдготуватись! Вийдемо на планетарну орбiту - пильнiше придивимось до планети...

- Звичайно, таких гарантiй немає,- замислено сказав психолог,- але вiрогiднiше припустити: раз фундаментальнi закони Природи зберiгають свою силу i тут...

- Саме з огляду на це, - перебив Нескуба, - можна сподiватись, що й тут виникла мисляча матерiя!

- Якщо виходити з припущення iзольованостi, окремiшностi свiтiв, - не вiдступав Iлвала. - А я дотримуюсь того погляду, що всi вони, скiльки б їх не було, поєднанi мiж собою i становлять, якщо хочете, єдиний Надвсесвiт.

На це Нескуба не вiдповiв нiчого, лише знизав плечима i знову взявся перебирати картки.

Iлвала подався до обсерваторiї, де Лойо Майо та Олександр Осипов навперемiну спостерiгали жадану для землян планету.

З усього екiпажу чи не найбiльше радiв Алк. Це ж тiльки подумати: тридцять два вiдсотки кисню! Отже, чого-чого, а хлорофiлу на Гантелi хоч вiдбавляй, рослинне життя, певне, буяє. Отам вiн зможе селекцiонувати... I Космiчну Алку вiдродить.

Зустрiвши Еолу, яка поверталась iз медичного блоку, запросив її до оранжереї.

- Вiдкрию вам секрет, - сказав, схиляючись до неї i нiби ненароком черкнувшись щокою її щоки. - Окрiм зерен злакiв, я тут маю насiння квiтiв... Як ви гадаєте, приживуться на Гантелi земнi квiти?

Подих ботанiка грiв Еолину щоку, i жiнка вiдхилилася. "Невже таки закохався? - думка про це збентежила її. - Цiкаво б почути, як вiн освiдчується..."

Промовила чомусь занадто голосно:

- А чого ж! Може, Гантеля буде до них ласкава.

- Ну, а ви, Еоло, - все дужче розпалювався Алк, - ви будете ласкавою... до них?

- Ще б пак! - не стримала усмiшки. - Кожна жiнка любить квiти.

Алк необережно схопився з мiсця, присоски його пiдошов з ляскотом одiрвалися од пiдлоги, вiн замахав руками i... поплив по оранжереї, вигукуючи:

- Я прикрашу квiтами всю планету! От побачите...

Палку ботанiкову балачку перервав зойк i чортихання - Алк зненацька вдарився колiном об арматуру. Перебираючи руками, дiстався до металевого стiльця i вже й рота розкрив, щоб продовжити розповiдь про свої плани пiдкорення планети, коли з гучномовця пролунало:

- Увага, увага! Всiм зайняти свої мiсця!

- Можете лишатися тут, - великодушно запропонував Алк.

- Нi, я пiду, - вона вiдчинила дверi. - Сказано ж: свої мiсця!

Ботанiк дивився на зачиненi дверi i на сiрому тлi бачив її бiлий силует. "Оце космiчна квiтка! - подума-лось ботанiку. - Пишна, як... як..." В уявi одна за одною виникали троянди, пiвонiї, лiлеї...

А гучномовець закликав:

- Негайно зайняти свої мiсця!..

"Певне, виходимо на планетарну орбiту, - подумав Алк, вмощуючись у протиперевантажувальне крiсло. - Хоча б уже швидше..."

- Починаю вiдлiк часу. Дванадцять, одинадцять, десять...

"Нехай би краще замiсть Кантора - Нескуба... - снувалося в Алковiй головi. - Отодi б Еола... Ну й дурнi ж з'являються думки... Нечесно так, погано. Нехай вiн буде живий i здоровий... А Еола... Еола хай розлюбить його, покине... Дуже просто: "Обрид ти менi, Гордiю, осточортiв. Тiльки й знаєш свiй пульт. А квiтку хоч одну виростив?"

Цiєї митi загримiли двигуни, по велетенському тiлу "Вiкiнга" пройшов дрож.

11

Все вирувало на "Вiкiнгу": готувалася висадка експедицiї на Гантелю. Iнженери-механiки перевiряли "Гондолу", яка має облетiти Гантелю на невеликiй висотi - "заглянути планетi в очi", як сказав Iлвала, i визначити мiсце для висадки землян. Звичайно, капiтан не полишив без уваги нi операторiв зв'язку, що готували лазерну лiнiю, нi вчених, що перевiряли бортову апаратуру, нi працiвникiв харчоблоку, якi вкладали iндивiдуальнi пайки в герметичнi пакети, нi медикiв, що комплектували аптечки, - встигав за всiм простежити, пiдказати, порадити. Лише про Еолу вiн, здається, забув, зате вона поглядала на нього люблячим оком, отакий - у русi, в кипучiй дiяльностi - чоловiк пiдносився над сiрiстю буднiв, робився iнакшим, натхненним.