Unknown - i c66bbbbf7dda0d4b

• Название: i c66bbbbf7dda0d4b
• Автор: Unknown
• Жанр: Прочая старинная литература
• Год: 2014

---

Олексій хотів було підвестися, але дівчина суворим

А скориставшись мовчанкою пацієнта, нарешті

поглядом наказала сидіти і полізла до свого саквояжу.

змогла і сама взяти слово:

144

145

— Отже, що у нас виходить? — заговорювала зуби

— Зараз розпочинається вечеря — там і продезін-

пану околоточному, нишпорячи в його роті обценька-

фікуєтесь. Але не більше ніж п’ятдесят грам! І — вос-

ми. — А виходить наступне: Айзен, за вашими ж сло-

таннє! Обіцяєте?

вами, — не крутіться! — шпигун і має відношення до

— Обіцяю, лікарю… — похмуро пробурмотів Крапка.

крадіжки креслення в Києві.

І сумним поглядом простежив, як Муся, відчинив-

Олексій відчайдушно затрусив головою.

ши віконце, рішуче кинула фляжку в безодню.

— Хвилиночку — знайшла, зараз підчеплю! Далі:

петербурзький убивця теж поцупив креслення. І обоє

* * *

вони опинилися на цьому пароплаві…

Олексій відштовхнув її руку і гаряче додав своє:

На вечерю до салону вони увійшли разом.

— Ми маємо справу не просто з убивствами. А з дер-

Усе як годиться: «чоловік» ніжно підтримував «дру-

жавним шпіонажем! Два креслення мали «возз’єдна-

жину» під ліктик. Відсунув стілець, дочекався, поки во-

тися» тут і…

на сяде, поцілував руку і сів сам.

Муся, і бровою не повівши, знову запхала обценьки

Любо-дорого дивитись!

йому до рота — надто дуже їй кортіло самій висловитись: Муся огляділа публіку. Усе було як і минулого разу.

— …і передані якійсь третій особі! Інакше — наві-

Тихо награвав на роялі шансоньє, в кутку сиділи

що сюди їхати? Сидіть смирно!!!

картярі.

І рішуче смикнула обценьки.

Серед присутніх були навіть княжна Анастасія, очі

Олексій скрикнув, скочив зі стільця, схопився за

якої ще червоніли від недавніх сліз, і Ольга з розпух-

щоку, пробурмотів:

лим з тих же причин носиком. Тобі, спущений з рук,

— А Шток… Певно, він теж заходив до Айзена…

тихо гриз ніжку стола.

Він задоволено намацав язиком порожнє місце

Гості поволі стікалися до зали.

і додав:

Режисер з оператором продовжували фіксува-

— Але вбивця не він. Він лише кредитор. Дякую!

ти події.

Здається, попустило…

Поетеса Зінаїда пихкала димом в обличчя модно-

— Прошу! — весело відгукнулася Муся, перемож-

го письменника.

но тримаючи зуб в обценьках. — Знайдемо вбивцю

Прекрасна Ванда вчила дам вирізати орігамі.

Штока — знайдемо і креслення!

— Тільки-но уявіть… — шепнула Муся Олексію. —

Олексій кивнув і взявся за свою фляжку.

Десь там унизу, в льодовні, лежать два небіжчики.

Яку, власне, Муся одразу ж і відібрала:

А тут — музика, сміх…

— А це вам більше не знадобиться!

— Ну, для них, — Олексій кивнув на присутніх, —

— Для дезінфекції, лікарю! — благально мовив

не два, а один небіжчик! Смерть якого вважається

Крапка.

нещасним випадком. І, до речі, погляньте: мадам

146

147

Шток та її синок за своїм спорожнілим на один сті-

Він хотів щось запитати, але над їхніми голова-

лець столиком досить вправно орудують видел-

ми несподівано виросла постать Іполита Вікентійо-

ками…

вича.

— Так, працюють закони самозбереження, — зго-

І Муся змушена була голосно промовити дзвінким

дилася Муся, поглядаючи, як мадам розправляється

вередливим голоском:

з біфштексом, із якого сочиться червона рідина. —

— …уявляєш, любий, пані Пєтушкова в Парижі їла

Як писав Огюст Конт: природні закони суспільства

жаб’ячі стегенця! Фі!

треба вивчати на наукових засадах…

Олексій не встиг нічого відповісти, адже Іполит Ві-

Олексій здивовано скинув брови.

кентійович, схилившись над Мусею, вимовив зне-

— Це ще один ваш кумир?

важливу тираду, до якої, певно, довго готувався, пе-

— Це французький філософ-позитивіст! — сказа-

ребуваючи за стійкою шинквасу:

ла Муся, радіючи, що може взяти у Крапки інтелекту-

— Ех, Мар’є Матвєвно, за вами такі посадовці впа-

альний реванш. — До речі, у нашому розслідуванні

дали, такі гідні партії вам татусь готував! Що я тепер

він теж міг би згодитися.

йому повідомлю? Що, мовляв, пропала Мар’я Матвєв-

— Це ж яким чином?

на… Була панянка благородної крові, а стала…

— А таким, що мсьє Конт уважав, що всі ми, — во-

— Здається, ви хочете образити мою наречену? —

на обвела рукою залу, — знаходимось в одній соці-

повільно підвівся зі свого стільця Олексій. — На скан-

альній системі, кожен елемент якої є певною части-

дал наражаєтесь?!

ною цієї системи. А це означає, що всі ми тим чи

Зал завмер.

іншим чином пов’язані між собою. Усі! Варто лише

Навіть шансоньє припинив свою музику.

систематизувати ланцюг явищ! У даному випадку до

— Скандал? — зневажливо оглядаючи того, вимо-

такого ланцюга входять три відпущені нами пані, юве-

вив Іполит. — Скандал — це для вашої базарної пи-

лір Шток і Вільгельм фон Айзен. Однак, гадаю, тут

ки саме те!

обов’язково знайдуться й інші ланки.

І вигукнув так, що гості повставали зі своїх місць:

— Згоден! — сказав Крапка. — Але звідки стільки

— Дуель!!!

знань? Щось вони не схожі на бульварні романчики

Режисер задоволено потер руки:

вашого белетриста.

— Ого! Це не пароплав, а справжній прорив у си-

— Я, між іншим, ще й фізику з хімією вивчала, —

нематографі!

насупилась Муся. — А ще медичні курси при універ-

У перших рядах юрми, яка оточила скандалістів,

ситеті відвідувала!

оператор шалено крутив ручку кіноапарату.

Вона ледь язика йому не показала, так її розпира-

— Яким же знаряддям бажаєте скористатися? —

ло від його здивованого погляду.

спокійно мовив Олексій, витираючи руки сервет-

— Гм… — пробурмотів він. — Вражаюче…

кою, і кивнув на стіну салону, прикрашену оленячими

148

рогами і різного роду холодною зброєю. — Револьве-

рів тут немає. Хіба що шаблі…

— Із задоволенням випущу з вас дух! — не вгавав

Іполит.

— Панове, панове! — розбороняючи руками су-

перників, вигукнув князь. — Що за дикість? Негайно

припиніть! Двадцяте сторіччя на дворі!

— А я б залюбки подивився… — пробурмотів купець,

проштовхуючись уперед.

Поетеса Зінаїда, котра очолювала купку переляка-

них дам, вимовила, випускаючи дим зі своєї пахітоски:

— Пароплавом гуляє смерть…

На мить запала тиша, в якій пролунав голос мод-

ного письменника:

— Дуель — це прекрасно, панове. Ми надто бага-

то балакаємо. У словах помирає істинна краса вчин-

ків і помислів. Ми припинили лазити у вікна до коха-

них жінок…

Публіка хитнулась і загомоніла.

— Дуель! — знову вигукнув Іполит, кидаючись до

стіни і хапаючи з гачка шаблю.

— Знімай! — штурхонув ногою оператора збудже-

ний режисер.

— Як забажаєте, — сказав Олексій, заспокійливо

киваючи Мусі і беручи до рук другу шаблю. — Але

я б не радив…

Він підійшов до закусочного столика, на якому було

мальовничо розставлено великий шоколадний торт

поруч із ананасом, прикрашеним паперовими квіта-

ми, і канделябри зі свічками.

Зробив у повітрі різкий рух.

Таке показне молодецтво викликало кілька зне-

важливих смішків.

150

151

Муся невдоволено глянула на Олексія: ну що за

Власне, вирішила Муся, нещодавно шановна пу-

дітвак…

бліка мала від них неабияку розвагу — і перемож-

Той посміхнувся.

ним поглядом дивилася вбік картярів, що всіляко

Обережно взяв зі столику графин із горілкою, на-

опікувалися переляканим Іполитом.

лив собі чарочку, кивнув їй:

— Дивно, але… — сказала Муся. — Мені вперше

— Ось, люба, як і обіцяв — остання!

приємно з вами танцювати…

Залпом випив і зі стуком поставив на місце.

— Правда? — зрадів Олексій.

Одночасно на скляну поверхню столика впали шо-

— Майже, — відповіла Муся, вирішуючи, що не-

коладний капелюшок торта, половина ідеально зрі-

ма через що переходити межу «професійних стосун-

заного ананасу і рівні обрубки білих свічок…

ків». Завадить справі.

Охнули дами, плеснула в долоні Зінаїда.

І тому продовжила розмову, перервану за сто ликом

Князь наполегливо вхопив Іполита за плечі:

тієї миті, як до них підійшов Іполит Вікентійович:

— Пішли-но, батечку, краще кинемо карточку, від

— Так от: у вбитого в Петербурзі інженера на шиї був

гріха подалі. Ви ж бачите, яка в нього реакція: вмить

такий ма-а-аленький круглий отвір, ніби від уколу…