Unknown - i c66bbbbf7dda0d4b

• Название: i c66bbbbf7dda0d4b
• Автор: Unknown
• Жанр: Прочая старинная литература
• Год: 2014

---

Поклала і… здригнулася від голосу, що звалився

бачив. Але не вийшло. Адже назустріч їй викотилася, на неї зненацька:

сувора мов фурія, мадам Шток. За нею — Жорж із

— О, та ви ще, виявляється, клептоманка!

кліткою, умовляє не ганьбитися.

Випросталась Муся, мов стріла.

Але мадам Шток біля кожної каюти зупиняється

Ридикюль за спину сховала. Що тут скажеш?

і шепоче страшним голосом:

— А ви… Ви… — задихається від сорому і гніву. —

— Соломоне! Соломошо…

Мартопляс!

— Маман, припиніть, незручно… — зупиняє її Жорж.

Зморщився Олексій, немов оцту ковтнув.

А підступний папуга цього разу — на боці маман,

— Ну от, — каже, — у мене від вашого голосу зно-

кричить на весь коридор:

ву зуб розболівся!

— Соломошо, дай червінець!

94

95

— Незручно на стелі спати! — відказує мадам Шток

Кожен охайно підписала — «Лизавета Павлівна

і знову в кожні двері стукає: — Соломоне, гаспиде, Копито», «Княжна Анастасія», «Ольга (служниця)».

все одно ж знайду!

Просушила. А тепер — найважливіше: треба звіри-

Зі своєї каюти-цирульні мосьє Очінь визирнув:

ти ці відбитки з тими, які знайшла в кімнаті Віктора

— Ви на куафюр, мадам?

Передері.

— Згинь, сатано! — лається мадам Шток.

Щойно порозкладала папірці — той, з Петербурга,

І далі побігла.

і ці, з салону, щойно лупу дістала, як почула, як хтось

Ледь Мусю з ніг не збила. А пробігаючи, жалісним

до каюти увійшов. За ручку вбиральні смикнув.

оком в її бік скосилась і патетично руки заломила: Дідько б забрав цього напарника — працювати

— Ось, голубонько, затямте, що таке шлюб з таки-

заважає, розсердилася Муся. Швидко папірці між

ми зрадниками, як мій і ваш!

сторінками брошури Шерла поскладала, саквояж за-

Муся одразу і затямила.

клацнула і під ванну сховала.

Хоч і дуже кортіло їй сказати, що до того зрадника

Голову під кран сунула, рушником замоталась.

не має жодного стосунку. Але втрималась, подумав-

Воду вимкнула. І до дверей вухом припала.

ши, що своїм «сумним прикладом» мадам Шток ніби-

У каюті нібито тихо. Може, спати завалився?

то підтримує, жіночу солідарність проявляє, а зна-

Відчинила Муся двері і бачить картину, огидніше

чить — недаремно тут хліб споживає.

від якої ще не бачила.

Промчали Штоки повз неї, нарешті настала тиша.

Адже дійсно, де вона таке бачити могла?

Обережно відчинила Муся каюту — дякувати бого-

Стоїть над її розкиданими на ліжку речами Олексій

ві, там нікого не було.

і розглядає увесь натюрморт, котрий Муся прибира-

Певно, «співмешканець» чарівну мадам Такіхасі

ти не звикла: панчохи, підв’язки, корсет, шовкова

впольовує.

комбінація. Очі вирячив, немов абориген, що впер-

Але все одно треба підстрахуватися.

ше вітрильник на горизонті свого безлюдного остро-

Муся взяла свій саквояж і у вбиральні зачи ни-

ва побачив.

лася. Про всяк випадок воду пустила і взялася до

Потім — о жах! — двома пальцями підв’язку перед

справи.

очима здійняв, роздивляється, як дитина брязкальце.

Робила все так само, як і в апартаментах вбитого

Муся гнівно дверима клацнула.

інженера. Тільки тепер не квапилася. Розставила на

Гаспид так і завмер.

мармурі всі свої скляночки і колбочки, пензлики ро-

Зашарівся, каже здушеним голосом, хоч і намага-

зіклала. Обережно з ридикюлю поцуплені прибори

ється все на жарт повернути:

дістала — двома пальчиками, щоби сліди не стерти.

— Скільки у вас, у жінок, перепрошую, амуніції…

Графітом посипала — є відбитки!

Як ви тільки з усім цим пораєтесь? Це ж професором

Перезняла їх на папірці.

треба бути…

96

97

Муся підскочила, підв’язку з його рук висмикнула, Муся озирнулася ще раз на двері — вода шумить —

розкидані речі ковдрою накрила.

і витягла з-під кушетки валізу свого напарника, від-

І пішло-поїхало:

крила. Засоромилася спочатку, а потім підбадьорила

— Маніяк!

себе: якщо він, нахаба, її речі безсоромно роздивляв-

— Дякую…

ся, то чим вона гірша? Тобто… краща?

— Фетишист!

Почала білизну перевертати.

— О, це щось новеньке! Щиро дякую!

Подивувалася тому, як чоловікові мало треба у по-

— Акце… акцентуйована особистість!!!

рівнянні з жінками. Єдине, чого було багато, так це

— Ого! А про це прошу докладніше…

шкарпеток. Що, до речі, Мусю потішило: хоч у цьому

— Віднині, вельмишановний, — гнівно каже Му-

він охайний.

ся, — будемо спілкуватися лише на публіці! Не хочу

Сорочок небагато, всі білі, але…

вас ані бачити, ані чути!

Муся навіть розчулилась — не нові, видно, що сто

І демонстративно до стіни відвернулася.

разів випрані, хоч і накрохмалені. Наштовхнулась на

— Через ваш нестерпний характер, — зморщив-

щось тверде, в хустину загорнуте.

ся Олексій, — мені доведеться до вбиральні пере-

Вийняла, розмотала похапцем.

братися!

Револьвер!

Розвернувся — і до ванної кімнати.

Далі — більше.

Дверима грюкнув, аж картина зі стіни впала.

На дні — дві вирізки з газет.

Залишившись на самоті, Муся зітхнула з полег-

Пробіглась очима: «… Учора в новому приміщенні

шенням.

публічної бібліотеки відбувся зимовий благодійний

Дослухалась. У вбиральні шуміла вода — напар-

аеро бал. На балу були присутні… — абзац пропусти-

ник душ приймав. А отже, є у неї не менше ніж пів-

ла, адже там звичайна світська хроніка, читає далі: —

години на…

На запрошення його світлості пана Дьякова, за спри­

На що?

яння якого, як відомо, було створено понад тридцять

Саквояж її, на жаль, у вбиральні схований. От-

п’ять моделей аеропланів, свою надзвичайну допо­

же, співставити відбитки пальчиків доведеться не-

відь зробив мало відомий у світському товаристві ін­

скоро.

женер Федір Фердинандович Андерс. Він закликав

Тому можна зробити інше — те, що давно хотіла,

поважне товариство зробити внески в асигнаціях на

але нагоди не випадало. А саме — обшук!

будівництво повітряного судна, котре, за його сло­

Адже і цей типчик почав здаватися їй підозрілим.

вами, «прославить наше рідне місто», і натякнув, що

Чому до каюти вбитого несподівано завітав? Чому

«надзвичайний летючий корабель», котрий нині роз­

і вночі слідом за нею туди ж прокрався? Невже тіль-

робляється авіаторами­аматорами в майстернях ме­

ки через її, Мусину, неймовірну вроду?

ханічного гуртка Київського політехнічного інституту

98

99

на секції повітряного плавання, може надати імперії

Треба б одразу до капітана бігти, а ще краще —

значні переваги у будь­яких бойових діях…»

Іполита Вікентійовича покликати (ех, хоча і шкода йо-

Відірвалася, знову до звуків дослухалась: вода

му свої лаври віддавати!), але небезпечно те все —

ллється.

а раптом втече?

Узялася до другого аркушика, вирваного з іншої

Варто дочекатися зупинки і здати злодія поліції

газети. Тут уже цікавіше — кримінальна хроніка:

з рук до рук.

« Розбійницький напад на майстерню Київського то­

А перед тим краще тут самій допитати, прямо тут!

вариства повітряного плавання.

Трішки моторошно Мусі.

Уночі невідомі розгромили майстерню авіаторів, Майже так само, як колись вона ще гімназисткою

що розташовувалася в самому центрі міста — на ро­

перед судом стояла і свідчення свої щодо вбивці Пе-

зі Хрещатика та Прорізної… У майстерні розтрощені

тра Шнура давала. Якби не її спостереження (вона

меблі і моделі аеропланів, розбитий посуд та інше

тоді його сліди з підошов зі слідами в хаті вбитої ро-

майно. Оскільки погром було вчинено вночі, жертв

дини колезького асесора порівняла), вийшов би він

і постраждалих немає. Поліція веде розслідування…»

сухим з тієї каламутної води.

Так-так, думає Муся, певно, якимось чином дві ці

Ну і цей не вийде, думає Муся.

замітки пов’язані між собою, якщо він їх разом склав.

І з завмиранням серця чує, як загрюкали двері об

Але — хто ж він сам? Акторисько чи…

тумбочку.

Чи — вбивця, аж здригнулася Муся.

Голос почувся:

І ще один картонний аркушик намацала, витягну-

— Що за ч-ч-чортівня?!

ла і заклякла, роздивляючись.