Владимир Бабула - Планета трьох сонць (Сигнали з всесвiту - 2) (на украинском языке)

• Название: Планета трьох сонць (Сигнали з всесвiту - 2) (на украинском языке)
• Автор: Владимир Бабула
• Жанр: Научная Фантастика

---

- Нi, нi, ми повиннi їх знайти! Не можна залишати їх тут, у незнайомому закутку Всесвiту! - розпачливо вигукнув Фратев i пiдскочив до Северсона. Алена схопила його за руки.

- У вас гарячка! - жахнулась вона, тiльки тепер глянувши уважнiше йому в обличчя. Погляд його був каламутний, очi запаленi, на лобi блищав пiт. Вiн рвонувся, хотiв звiльнити руки, але втратив рiвновагу, знепритомнiв, упав на пiдлогу кабiни.

Алена швидко розстебнула йому блузу й сорочку, зробила спробу привести його до пам'ятi. Марно.

- Погано з серцем! Припадок! - прошепотiла вона. - Швидше додому!

***

- Шукають нас! - простягнув Грубер навушники Мак-Гардi.

Той послухав з хвилину i засмiявся.

- Хай шукають!.. Гадають, що ми загинули в трясовинi!.. Зачекай, я почув щось цiкаве... Фратев тяжко захворiв. У нього висока температура...

Грубер злякався:

- Отже, тут-таки є небезпечнi вiруси й бактерiї? У нас досить лiкiв, Краус?

- Я ж не дурень! Звiсна рiч, електронний мiкроскоп потягти не мiг, але про все iнше подбав... Ну, гаразд. Нам вигiдно, щоб нас вважали мертвими... А тепер, друзi, давайте-но попрямуємо до сусiдньої пiвкулi та поглянемо на тi загадковi будови квартян, якi я помiтив ще з "Променя".

- А чи це безпечно? - злякався Грубер.

- Не маю нiякого бажання накласти головою! - одрубав Краус.

***

- Як закiнчився огляд? - нетерпляче запитала Молодiнова.

Алена нервово крутила iудзик халата:

- Хвороботворних вiрусiв не знайшли й слiду, але встановили гостре запалення мозкових оболонок. Температуру знизили, небезпека минула.

- Отже, причину хвороби не виявлено...- повiльно сказав Навратiл.

Цаген замислився.

- Менi здається... Менi здається... Як ми могли про це забути?! Запалення мозкових оболонок, безперечно, викликане сонячним ударом! Випромiнювання трьох сонць таке сильне, що становить небезпеку для нас навiть хмарного дня. I в Африцi європейцi мусять носити захиснi шоломи за всякої погоди.

- Це вiрно,- погодився Навратiл! - Ми боялись вiрусiв, а тим часом на нас по-зрадницькому напали ультрафiолетовi променi. Ми негайно повиннi зробити шоломи, якi б надiйно захищали нас.

Роздiл XII

Селище

Невидимих

"Ластiвка" з трьома втiкачами великим пiвколом обминула континент, на якому зупинилась експедицiя, перелетiла широку протоку i попрямувала в глиб сусiднього суходолу.

Мак-Гардi, сидячи поруч пiлота, уважно стежив за романтичним краєвидом, що пропливав пiд ними, i порiвнював його з картою, складеною ще на "Променi".

- Звертай праворуч i тримайся узбережжя, - звернувся вiн до Крауса. Селище квартян мiститься десь тут, недалеко пiвострова Коняча голова.

- Жодного лiтака на обрiї! - оголосив Грубер, який виконував свої обов'язки спостерiгача бiльш нiж сумлiнно. - Тоскно... - зiтхнув вiн по паузi. - Не знаєш навiть, звiдки на тебе чигає бiльша небезпека: чи з пiдземного житла бiля рiки Надiї, чи з "Променя", чи з таємничого селища ще таємничiших квартян. Швидше б уже спуститися на землю - у повiтрi нас усякий помiтить.

- Не дратуй нас хоч ти! - гримнув на нього Краус.

- Хлопцi, хлопцi, навiщо ця гризня? - намагався заспокоїти Мак-Гардi обох. - Погляньте краще вниз. Ми бiля мети. За отiєю он затокою - Коняча голова, а кiлометрiв за сто лiворуч - селище квартян. Поглянемо на нього спочатку згори чи наблизимось до нього по землi?

- Згори?! Ото ще вигадав! Навiщо їх дратувати?! - розгнiвався Грубер. - Можливо, у них є зенiтна артилерiя...

- Поки що вирiшую тут я. На селище подивимось з лiтака, - уперто сказав Краус.

Мак-Гардi нервово смикнув головою:

- Гаразд. Тiльки лети, прошу тебе, якнайвище. Так воно буде все-таки безпечнiше.

Краус мовчки потягнув на, себе важiль управлiння. "Ластiвка" почала пiднiматись до безхмарного, ледь-ледь забарвленого фiолетовим кольором неба. Краєвид внизу швидко перетворювався на рiзнокольорову карту. Свiтло-зелена смуга змiнилася блакитно-зеленою; за нею з'явились високi крутi гори, а бiля пiднiжжя гiр простяглася широка долина, поросла пралiсом та травами. Одна з рiчок в'юнилась поперек рiвнини.

- Он там, бiля рiчки... край лiсу... - чомусь прошепотiв Мак-Гардi, показуючи на маленький пiвострiв, утворений колiном рiки. Посеред пiвострова видно було правильний жовтогарячий прямокутник, обмежений з одного боку дорогою, яка вела у степ i там зникала десь серед зеленi.

Грубер скерував на загадкове мiсто бiнокль.

- На прямокутнику видно своєрiднi будови, схожi на гостроверхi пiрамiди. На їх верхiв'ях щось понаштрикувано. Здається, поблискують також якiсь металевi конструкцiї. Шкода, що летимо так швидко, дерева не дають роздивитись.

- Досить i того, що побачили, - спокiйно сказав Краус. - Тепер ми хоча б переконанi, що тут живуть розумнi iстоти. Коли на них подивимось ближче, тодi вирiшимо, що робити далi.

Лiтак кружним шляхом повернувся до затоки i спустився на гладiнь моря.

***

Доктор Заяц прийшов додому незвично рано - о дев'ятiй вечора. Промимрив щось замiсть привiтання, сiв до робочого стола i затулив обличчя долонями.

Дружина тихо пiдiйшла i погладила йому волосся:

- Не занепадай духом... Можливо, їм ще не вдалося побудувати передавач...

- Не може цього бути. Для такого чудово спорядженого корабля це не проблема... Мабуть, з ними щось сталось, iнакше вони давно вiдповiли б. Адже застережне повiдомлення та iнструкцiю для побудови передавача ми надсилаємо вже пiвроку.

У дверях з'явився Юрко в пiжамi. Солом'яно-жовте волосся його було скуйовджене, як гороб'яче гнiздо.

- Таточку, побудуйте ще один "Промiнь" i пошлiть їх шукати...

- Про це вже була мова... - сказав задумливо Заяц. - А чому це ти ще не спиш? Ану, хутко в лiжко!

Хлопець швидко причинив за собою дверi.

- Хiба Юрко винний, що ти на нього гримаєш? - прошепотiла Заяцова. - А чому б, справдi, так не зробити?

- Ти уявляєш собi все надто простим i легким, Ганочко! Як ти сподiваєшся знайти кого-небудь в нескiнченному Всесвiтi? Це ж тобi не братiславська Петржалка, а сонячна система! Та ще й не одна, а три зразу! Швидше знайдеш голку в копицi сiна... Але що, як сигнали гуди зовсiм не дiйшли?.. Може, нашi розрахунки помилковi.

- Я цього не допускаю! - заперечила Заяцова. - Адже пiдтримуєте ви з допомогою гравiтацiї зв'язок з обсерваторiями на Мiсяцi та експедицiєю на Марсi?!

- Це правда, але хiба можна порiвнювати Марс i тризiр'я Центавра, засмiявся вiн гiрко. - До Центавра свiтло летить понад чотири роки, а в Марс замалим не влучиш каменем. А втiм, коли помiркувати, нашi розрахунки можна перевiрити, побудувавши нову ракету. Пiду в Академiю, поговорю з Хотенковим...

- Зараз? - здивувалася дружина, помiтивши, що чоловiк взявся за портфель.

- Так, негайно. Думки все одно не дадуть менi спати.

***

Завiса бiля входу одлетiла вбiк, i до печери вбiг схвильований Северсон:

- В складi з'явилась небезпечна розколина! Ми повиннi негайно дослiдити склепiння.

Коли печеру було забезпечено пiдпорами i всi знову зiбрались у "вiтальнi", Молодiнова рiшуче сказала:

- Дослiдницькi експедицiї поки що вiдкладаються. Ми повиннi негайно почати будiвництво жилого будинку i нової атомної електростанцiї. Нашi печери розташовано надто близько вiд вулкана. Найменший землетрус - i ми будемо похованi в них живцем.

Пiсля хвилинного мовчання Навратiл подивився на присутнiх:

- Виробляти будiвельнi матерiали штучно, в атомних лабораторiях, було б надто забарно. У нас лишається єдина можливiсть: використати устаткування, привезене з Землi, та матерiали, якi нам дає тутешня природа. Вiд нашої кмiтливостi та знань залежить, як цi засоби використати найкраще...

- Я цiлком переконана, що тут, в околицях, ми знайдемо вапняк, придатний для виробництва цементу, - сказала Молодiнова. - Це завдання вiзьме на себе наша група. Ваша група, товаришу Навратiл, могла б тим часом дослiдити рослиннiсть, щоб з'ясувати, чи можливо використати квартянське дерево для обшивки. Сталi для залiзобетону не бракуватиме.

Зразу ж пiсля цiєї короткої наради обидвi групи вирушили на розвiдку.

Група Навратiла повернулась досить швидко, але принесла не дуже втiшну звiстку: древесина квартянських дерев виявилась надто м'якою i вологою. Висихаючи, вона скручувалась i жолобилась; це було не винятком, а правилом, бо група дослiдила не менш як сто видiв рослин.

Групу Молодiнової теж спiткала невдача. Будiвельнi матерiали знайшли у багатьох мiсцях, але мiсцевий вапняк i глини мали надто великий процент вуглекислої солi i зовсiм непiдходящi пропорцiї окисiв кремнiю та кальцiю. Вони були такi засмiченi домiшками, що для виробництва цементу аж нiяк не годились.

- Ну що ж, доведеться менi обнародувати мою чудесну iдею! - бадьоро заявив Фратев. - Якщо ми не можемо спорудити будiвлю з бетону, використаємо камiння.

- Я теж такої думки, - погодився Навратiл. - Але як його видобувати? У нас на Землi спецiальнi машини вирiзають будiвельнi блоки певних розмiрiв i форми просто зi скелi.

- У нас на Землi!.. - засмiявся Фратев. - У нас на Землi, мабуть, не сушили б мозок над цим! А тут - доводиться. Але коли ми трохи пильнiше оглянемо "Промiнь", то, напевно, знайдемо досить частин, з яких можна скласти потрiбну машину.